262

---

Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків

1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи переклада­ча без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання — караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визна­чається законом.

 

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він пору­шує нормальну діяльність органів дізнання, досудового слідства щодо одер­жання необхідних доказів, ускладнює здійснення діяльності щодо відправ­лення правосуддя, перешкоджає встановленню істини у справі та постанов-ленню дійсно правосудного судового акта.

2. Склад злочину, передбаченого у ч. 1 ст. 385 КК, є формальним, його об'єктивна сторона виражається в бездіяльності, яка являє собою відмову: а) свідка від давання показань; б) експерта від виконання обов'язків з на­дання висновку; в) перекладача від виконання обов'язків щодо здійснення перекладу. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення цими особа­ми хоча б одного із зазначених діянь.

3. На всіх стадіях кримінального та цивільного процесу свідок (статті 167, 302 КПК, ст. 182 ЦПК), експерт (статті 196, 295 КПК, ст. 177 ЦПК) та пе­рекладач (ст. 128 КПК, ст. 167 ЦПК) попереджаються про відповідальність за відмову від виконання покладених на них обов'язків. Наявність такого попередження та його

належне процесуальне оформлення, з одного боку, є обов'язковою умовою відповідальності за ч. 1 ст. 385 КК, а з іншого — відрізняє цей злочин від ухилення від з'явлення (нез'явлення) до органів дізнання, досудового слідства чи до суду, яке тягне за собою лише адміністративну відповідальність за статтями 1853, 1854 КпАП. Ухилення свідка, експерта чи перекладача від з'явлення до відповідних органів тягне за собою лише адміністративну відповідальність навіть у тому випадку, як­що встановлено, що метою такого нез'явлення було небажання особи дава­ти показання, проводити експертизу чи здійснювати переклад за умови, як­що винного не було до цього попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов'язків.

4. Під відмовою від виконання дій, зазначених у ч. 1 ст. 385 КК, слід ро­зуміти ухилення особи, викликаної як свідок, призначеної експертом або пе­рекладачем, від виконання процесуального обов'язку давати показання, прово­дити експертне дослідження чи здійснювати переклад за відсутністю поваж­них причин, які перешкоджали 6 виконанню цього обов'язку.

5. Відмова від виконання дій, зазначених у ч. 1 ст. 385 КК, може виявля­тися: а) у відкритій, ясно вираженій та категоричній заяві винного (в усній чи письмовій формі) про своє небажання давати показання, проводити екс­пертизу або здійснювати переклад у цілому чи в якійсь частині; б) у неправ­дивій заяві про відсутність інформованості у справі або про неможливість здійснити експертизу чи переклад; в) в замовчуванні окремих фактів та об­ставин у показаннях, експертному висновку чи перекладі. Неправдива заява про відсутність інформованості або неможливість здійснення експертизи чи перекладу, а також замовчування окремих фактів та обставин не можуть кваліфікуватися за ст. 384 КК, оскільки в цих випадках відсутні будь-які дії і особа лише замовчує відомі їй факти та обставини, що є способом відмо­ви від виконання обов'язків (див. п. 4 коментарю до ст. 384 КК).

6. Свідок, експерт та перекладач несуть відповідальність за ч. 1 ст. 385 КК, якщо відмова від виконання покладених на них обов'язків має місце при провадженні дізнання, досудового слідства, судочинства з цивільних чи кримінальних справ та при розслідуванні тимчасовою слідчою чи спеціальною комісією Верховної Ради України (див. ст. 89 Конституції України). Експерт та перекладач несуть відповідальність за ч. 1 ст. 385 КК і у тому випадку, якщо відмовляються від виконання покладених на них обов'язків при провадженні виконання актів органів дізнання, досудового слідства і суду (статті 14 та 15 Закону України «Про виконавче проваджен­ня» від 21 квітня 1999 р.). За наявністю на боці свідка, експерта або пере­кладача поважних причин (погане самопочуття, недостатність матеріалів, на­даних для висновку чи перекладу, тощо), які перешкоджають виконанню цими особами покладених на них обов'язків, відповідальність за ч. 1 ст. 385 КК виключається. Такими поважними причинами можуть бути і різні форми примушування зазначених осіб до відмови від виконання обов'язків. У цих випадках відповідальність за ч. 1 ст. 385 КК можлива лише за умови, якщо відсутні підстави для застосування статей 39—41 КК (див. коментар до цих статей).

7. Суб'єктивна сторона злочину виражається тільки у прямому умислі. Мотиви та мета можуть бути різними. Якщо діяння, зазначене в ч. 1 ст. 385 КК, вчиняється з метою приховування злочину, раніше вчиненого членом сім'ї, близьким родичем або самою особою, яка відмовляється давати показання, робити висновок чи здійснювати переклад, вчинене на підставі ч. 2 ст. 385 та ч. 2 ст. 396 КК не містить ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 385 КК (див. коментар до ст. 396 КК). Якщо відмова від показань, висновку чи перекладу вчиняється з метою приховування тяжкого чи особ­ливо тяжкого злочину, вчиненого іншою особою, діяння винного слід кваліфікувати лише за ч. 1 ст. 385, оскільки приховування злочину (ч. 1 ст. 396 КК) може бути вчинене лише шляхом активних дій (див. коментар до ст. 396 КК).

8. Суб'єкт злочину — спеціальний: свідок, експерт або перекладач. По­терпілий, спеціаліст, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач та відповідач за відмову від давання показань відповідальності не несуть.

9. У частині 2 ст. 385 КК конкретизуються положення Конституції Ук­раїни (ч. 1 ст. 63) та встановлюється, що не підлягає кримінальній відпові­дальності особа за відмову давати показання при провадженні дізнання, до-судового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів (див. п. З коментарю до ст. 380 КК).

Однак, якщо особа добровільно заявляє про намір давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї або близьких родичів і ця заява офіційно оформ­ляється в належному процесуальному порядку, то подальша відмова особи від давання показань або давання завідомо неправдивих показань може зумовити відповідальність за статтями 385 чи 384 КК.

 

< Попередня   Наступна >