261

---

Стаття 386. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку

Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, ор­ганів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України чи дізнання, примушування їх до відмо­ви від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо не­правдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильст­вом, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошен­ня відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експер­та з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок — караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

 

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він про­тидіє органам дізнання, досудового слідства та суду в одержанні необхідних доказів та встановленні істини у справі при розслідуванні злочинів та судо­вому розгляді кримінальних і цивільних справ, перешкоджає постановлен-ню правосудного судового акта і посягає на безпеку й особисту недотор­канність осіб, діяльність яких сприяє здійсненню правосуддя.

2. Потерпілими від злочину можуть бути: а) свідок; б) потерпілий; в) екс­перт; г) їхні близькі родичі (див. коментар до статей 384 та 385 КК). Підо­зрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач або відповідач, спеціаліст, перекладач, понятий та захисник не можуть бути потерпілими від цього злочину. Якщо зазначені в ст. 386 КК дії вчиняються щодо захис­ника чи представника особи, які надають правову допомогу, то залежно від конкретних обставин справи вони можуть бути кваліфіковані за статтями 397 або 398 КК. Якщо такі дії вчи

няються щодо інших учасників процесу, то вони можуть бути кваліфіковані за відповідними статтями, що передба­чають відповідальність за злочини проти життя, здоров'я чи власності. Ана­логічні дії, вчинені щодо понятого, спеціаліста та перекладача, за наявністю умов, зазначених в законі, можуть бути кваліфіковані і за ст. 350 КК.

Перешкоджання з'явленню та примушування до відмови від давання чи до давання завідомо неправдивих показань або висновку може здійснювати­ся не тільки шляхом безпосереднього впливу на самого свідка, потерпілого чи експерта, але й шляхом погрози щодо їхніх близьких родичів, які в тако­му випадку також є потерпілими від злочину, передбаченого ст. 386 КК.

3. Склад злочину, передбаченого у ст. 386 КК, є формальним. Його об'єктивна сторона полягає в активній поведінці особи — діях, які здійсню­ються в одній з таких форм: 1) перешкоджання з'явленню особам, зазначе­ним у ст. 386 КК, в органи дізнання, досудового слідства чи до суду або у тимчасову слідчу чи спеціальну комісію Верховної Ради України (див. ст. 89 Конституції України); 2) примушування зазначених осіб до відмови від да­вання показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, зни­щенням майна або розголошенням ганебних відомостей; 3) примушування цих осіб зазначеними способами до давання завідомо неправдивих показань чи висновку; 4) підкуп зазначених осіб з метою перешкоджання їх з'явлен­ню до відповідних органів, схиляння до відмови від давання або до давання завідомо неправдивих показань чи висновку; 5) погроза вбивством, насиль­ством, знищенням майна чи розголошенням ганебних відомостей щодо за­значених осіб з помсти за раніше дані показання чи висновок.

4. Зазначені в ст. 386 КК дії можуть бути вчинені під час розслідування чи судового розгляду цивільних, адміністративних та кримінальних справ. Злочин вважається закінченим з моменту здійснення однієї із зазначених у законі дій незалежно від того, чи вдалося в дійсності перешкодити з'явлен­ню потерпілих у слідчо-судові органи, примусити або схилити їх до відмо­ви від давання чи до давання завідомо неправдивих показань або висновку. За рамками складу злочину перебувають і дії, що виразилися у фактичній реалізації тієї погрози, яку висловлював винний, і у випадку їх вчинення во­ни підлягають самостійній кваліфікації (див. пункти 5 та 6 коментарю до ст. 386 КК).

5. Перешкоджання припускає активну протидію особам, зазначеним у ст. 386 КК, з'явитися за викликом до судово-слідчих органів, яка здій­снюється або шляхом створення різних перешкод до такого з'явлення (відібрання одягу, зачинення у приміщенні, відмова у видачі грошей на до­рогу тощо), або шляхом психічного впливу (погрози) на свідомість та волю цих осіб чи їхніх близьких родичів. Психічний вплив на свідка, потерпілого чи експерта охоплюється (за винятком погрози вбивством) ознаками ст. 386 КК і додаткової кваліфікації не потребує. Якщо перешкоджання ви­ражається у погрозі вбивством, у фактичному застосуванні фізичного на­сильства або знищенні майна, то дії винного слід кваліфікувати не тільки за ст. 386 КК, а й за статтями, що передбачають відповідальність за злочини проти життя, здоров'я або власності.

6. Примушуванням слід вважати такий психічний вплив на свідомість та волю осіб, зазначених у ст. 386 КК, який спрямований на схиляння їх до відмови від давання або до давання завідомо неправдивих показань чи вис­новку. Воно може здійснюватися шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна або розголошенням відомостей, що ганьблять потерпіло­го. Такі способи примушування, як погроза насильством або знищенням майна, охоплюються ознаками ст. 386 КК, а примушування шляхом погро­зи вбивством (за наявністю реальних підстав побоюватися її виконання) утворюють ідеальну сукупність злочинів, які підлягають кваліфікації за ст. 386 КК та за частинами 1 або 2 ст. 129 КК. За сукупністю слід кваліфіку­вати і погрозу вбивством, висловлену щодо свідка, потерпілого, експерта або їхніх близьких родичів з мотивів помсти за раніше дані показання чи вис­новок. Погроза розголошенням відомостей, що ганьблять потерпілого чи йо­го близьких (шантаж), кваліфікується тільки за ст. 386 КК і являє собою залякування розголошенням таких відомостей, які, на думку самого по­терпілого, принижують його честь та гідність і які він бажає зберегти у таємниці.

Якщо під впливом примушування свідок чи експерт відмовилися від да­вання показань чи висновку або ці самі особи, а також потерпілий дали завідомо неправдиві показання чи висновок, то вони несуть відповідальність за ч. 1 ст. 385 або за ст. 384 КК за умови, якщо відсутні підстави для засто­сування статей 39—41 КК.

7. Підкуп як спосіб вчинення цього злочину полягає в матеріальній ви­нагороді свідка, потерпілого або експерта особисто або через посередників чи в обіцянці майнових вигод, позбавленні від матеріальних витрат за відмову від давання або за давання неправдивих показань чи висновку. Фактичне одержання свідком, потерпілим або експертом незаконної вина­городи в результаті їх підкупу та сума (розмір) такої винагороди на кваліфікацію не впливають. Однак за наявністю зазначених у законі умов дії судового експерта, що одержав таку винагороду, можуть бути кваліфіко­вані за ст. 354 КК (див. коментар до ст. 354 та п. 8 коментарю до ст. 384 КК).

8. Перелік способів примушування, зазначених у ст. 386 КК, є вичерп­ним. Тому, якщо особу схиляють до відмови від давання або до давання не­правдивих показань чи висновку іншим способом (наприклад, шляхом умов­лянь або залякування виселенням із квартири, розірванням шлюбу тощо), дії винного не можуть бути кваліфіковані за ст. 386 КК і являють собою підбурювання (ч. 4 ст. 27 КК) до злочину, передбаченого ст. 384 або ч. 1 ст. 385 КК.

9. Як примушування, так і підкуп, про які йдеться в ст. 386 КК, по суті являють собою спеціальні види підбурювання до відмови від давання або до давання завідомо неправдивих показань чи висновку, які виділені у са­мостійний склад злочину і при вчиненні яких дії винного охоплюються ознаками ст. 386 КК і додаткової кваліфікації не потребують.

10. Якщо перешкоджання з'явленню, підкуп, примушування до відмови від давання або до давання завідомо неправдивих показань чи висновку здійснюються особою з метою приховування вчиненого нею самою тяжкого чи особливо тяжкого злочину, то дії винного слід кваліфікувати тільки за ст. 386 КК. Якщо такі дії вчиняються з метою приховування злочину, вчи­неного іншою (третьою) особою, то дії винного слід кваліфікувати не тільки за ст. 386 КК, а й за ч. 1 ст. 396 КК.

Якщо під впливом примушування свідок чи експерт відмовилися від да­вання показань чи висновку або ці самі особи, а також потерпілий дали завідомо неправдиві показання чи висновок, то вони несуть відповідальність за ч. 1 ст. 385 КК або за ст. 384 КК за умови, якщо відсутні підстави для застосування статей 39—41 КК.

Якщо відмова від давання або давання завідомо неправдивих показань чи висновку мали місце внаслідок підкупу, то дії винних, які відмовилися від давання показань чи висновку або дали неправдиві показання чи висновок, слід кваліфікувати за ст. 384 або за ч. 1 ст. 385 КК.

11. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та спеціальною метою — перешкодити з'явленню в судово-слідчі органи або примусити чи схилити шляхом підкупу до відмови від давання або до да­вання завідомо неправдивих показань чи висновку. При погрозі за раніше дані показання чи висновок обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мотив помсти.

12. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо перешкоджання з'явленню або примушування до відмови від да­вання або до давання завідомо неправдивих показань чи висновку вчиня­ються службовою особою шляхом використання свого службового станови­ща або перевищення повноважень, дії винного слід кваліфікувати не тільки за ст. 386, а й за статтями 364 чи 365 КК. Якщо примушування до давання неправдивих показань здійснюється при допиті особою, яка проводить дізнання чи досудове слідство, її дії слід кваліфікувати за ст. 373 КК (див. коментар до цієї статті).

 

< Попередня   Наступна >