225

---

Стаття 350. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

1. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом що­до службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, застосована з метою припинення діяльності служ­бової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує, — карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. 2. Умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяж­кості тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який ви­конує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадсь­кою діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких — караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення такої дії щодо їх близьких — караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

 

1. Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 350 КК, полягає в тому, що в результаті таких дій може бути порушена нормальна діяльність органів влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, а також заподіюється шкода здоров'ю службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.

2. Потерпілими від злочину, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК можуть бути:

а) службова особа (див. примітку до ст. 364 КК); б) громадянин, який ви­конує громадський обов'язок, тобто особа, яка здійснює бу

дь-яку суспільне корисну діяльність, зокрема бере участь у попередженні і припиненні зло­чинів та порушень громадського порядку, забезпечує громадський порядок при проведенні масових заходів, виконує необхідні дії щодо ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха. Це особи, які в цілому займають активну громадянську позицію (участь у проведенні слідчих дій, дача показань, на­гляд за поведінкою осіб, взятих на поруки, здійснення громадського контро­лю, членство в товариських судах, будь-яких громадських формуваннях та органах самоорганізації населення (Закон України «Про органи самоор­ганізації населення» від 11 липня 2001 р.); в) близькі службової особи.

Під близькими особами, про яких йдеться у ст. 350 КК, слід розуміти близьких родичів та будь-яких інших осіб, у долі яких зацікавлений по­терпілий (член сім'ї, наречена, коханка, колега по роботі та ін.).

Не є потерпілими від цього злочину громадяни, які здійснюють діяльність, пов'язану з реалізацією виборчого права, права брати або не брати участь у ре­ферендумі або у зв'язку з членством у профспілках, політичних партіях, гро­мадських організаціях чи їх органах. Перешкоджання такій діяльності шляхом погрози слід кваліфікувати відповідно за статтями 157, 160 чи 170 КК.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у погрозі, зміст якої чітко визна­чений законом, а саме у погрозі: а) вбивством; б) заподіянням тяжкого тілес­ного ушкодження; в) знищенням чи пошкодженням майна загальнонебез-печним способом.

Про поняття погрози див. коментар до статей 129, 195, 345 КК.

Крім того, слід ураховувати, що погроза вбивством щодо службової осо­би або громадянина, який виконує громадський обов'язок, вчинена членом організованої групи, потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 129 КК.

При погрозі знищенням чи пошкодженням майна спосіб вчинення таких дій має бути тільки загальнонебезпечним (див. коментар до ст. 195 КК).

Погроза заподіяти легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, а та­кож погроза знищити чи пошкодити майно, що належить потерпілим, спо­собом, який не є загальнонебезпечним, складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК, не утворює.

Про поняття тяжкого тілесного ушкодження див. коментар до ст. 121 КК.

Адресатом погрози є тільки особи, зазначені у ст. 350 КК. Погроза щодо службової особи, яка є одночасно працівником правоохоронного органу, застосована з метою припинення його діяльності або зміни її характеру, є втручанням у діяльність працівника правоохоронного органу і підлягає кваліфікації за ст. 343 КК, а поєднана з примушенням до виконання явно незаконних дій — є опором і кваліфікується за ч. З ст. 342 КК. Так само слід кваліфікувати погрозу щодо службової особи, яка одночасно є представни­ком влади.

Погроза, про яку йдеться у ст. 350 КК, може мати місце як до, так і під час здійснення службової діяльності чи виконання громадського обов'язку.

4. Злочин вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, незалежно від того, чи була сприйнята вона як реальна, а також чи вдалося винному фактично припинити чи змінити службову або гро­мадську діяльність потерпілого.

5. Суб'єктивна сторона передбачає вину у вигляді прямого умислу і спеціальну мету: припинити діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або змінити її характер в інтересах то­го, хто погрожує. Відсутність такої мети виключає кваліфікацію за ст. 350 КК, а такі дії слід кваліфікувати за ст. 129 або 195 КК.

Під інтересами особи, яка погрожує, слід розуміти не тільки її особисті інтереси, а й інтереси інших людей, у долі яких вона зацікавлена.

6. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК, є будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

7. Частина 2 ст. 350 КК передбачає відповідальність за умисне нанесен­ня побоїв, заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, а ч. З ст. 350 КК — за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, а також їх близьким. Про поняття побої, легке тілесне ушкодження, середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження див. відповідно коментарі до статей 126, 125, 122, 121 КК.

8. Потерпілими від злочину, передбаченого частинами 2 і 3 ст. 350 КК, можуть бути особи, зазначені в ч. 1 ст. 350 КК, та додатково особи, близькі громадянину, який виконує громадський обов'язок.

9. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується трьома ознаками:

1) діянням, спрямованим на нанесення побоїв, заподіяння легкого, серед­нього (ч. 2 ст. 350 КК) чи тяжкого (ч. З ст. 350 КК) тілесного ушкодження;

2) наслідки у вигляді фізичної шкоди здоров'ю зазначених осіб; 3) причин­ний зв'язок між діянням та наслідками.

Зазначене фізичне насильство щодо службової особи, яка є одночасно працівником правоохоронного органу, та її близьких родичів, застосоване у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, слід кваліфікувати за час­тинами 2 або 3 ст. 345 КК.

10. Злочини, передбачені частинами 2 або 3 ст. 350 КК, є закінченими з моменту заподіяння фізичної шкоди здоров'ю потерпілої особи.

11. З суб'єктивної сторони злочин, передбачений частинами 2 або З ст. 350 КК, може бути вчинений як з прямим, так і непрямим умислом. Вин­ний усвідомлює, що наносить побої або заподіює легкі, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження службовій особі або громадянину, який вико­нує громадський обов'язок у зв'язку з їх службовою чи громадською діяльністю, або їх близьким, передбачає відповідні наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання.

Якщо службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, заподіяно тілесне ушкодження, але умисел був спрямований на позбавлення життя потерпілого у зв'язку з виконанням ним службового чи громадського обов'язку, дії винного слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

У разі заподіяння шкоди здоров'ю зазначених осіб не у зв'язку з їх служ­бовою чи громадською діяльністю, а з інших мотивів (на ґрунті особистих неприязних стосунків, з ревнощів, хуліганських спонукань тощо), відпові­дальність за частинами 2 або 3 ст. 350 КК виключається. Вчинене слід квалі­фікувати за відповідними статтями за злочини проти особи.

12. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК (при нанесенні по­боїв або заподіянні легкого тілесного ушкодження) є особа, якій виповнило­ся 16 років, а за умисне заподіяння середньої тяжкості чи тяжкого тілесно­го ушкодження — 14 років.

 

< Попередня   Наступна >