142

---

Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову службу

Ухилення від призову на строкову військову службу — карається обмеженням волі на строк до трьох років.

 

1. Безпосереднім об'єктом цього злочину є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції покладаються найважливіші функції:

оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недо­торканності.

2. Об'єктивна сторона виявляється в бездіяльності — ухиленні від при­зову на строкову військову службу, тобто в невиконанні загального обов'яз­ку відбувати військову службу, покладеного на громадян України ст. 65 Конституції.

Диспозиція ст. 335 КК є бланкетною: для визначення об'єктивної сторо­ни слід звернутися до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 18 червня 1999 р. (ВВР. — 1999. - №33. - Ст. 270).

Згідно з цим Законом військова служба у Збройних Силах України є дер­жавною службою особливого характеру, яка пов'язана із захистом Вітчизни.

Одним із видів військової служби закон передбачає строкову військову службу, на яку відповідно до ст. 15 наведеного Закону в мирний час призи­ваються придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни України чо­ловічої статі, яким до дня відправки у військову частину виповнилося вісімнадцять років.

Ухилення від строкової військової служби має місце у випадку, коли осо­ба, яка отримала повідомлення (повістку) про призов, не з'являється без по­важних причин до призовного пункту в строки, вказані в повідомленні, або хоча і не отримала повідомлення, але знає про призов і не з'являється до призовно

го пункту впродовж місяця.

Способи ухилення можуть бути різними: підробка документів про хворо­бу, від'їзд з місця постійного проживання, умисне спричинення собі тілес­ного ушкодження тощо. Якщо для ухилення підробляється чи використо­вується завідомо підроблений документ, то вчинене повинне кваліфікувати­ся за сукупністю ст. 335 та відповідної частини ст. 358 КК.

Відповідно до п. 4 ст. 15 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» злочин виключається за наявності підтверд­жених документами поважних причин неприбуття своєчасно на призовну дільницю. Це: 1) перешкода стихійного характеру; 2) хвороба призовника;

3) інші обставини, які позбавляють його можливості прибути; 4) смерть або тяжка хвороба його близького родича, якими визнаються батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки (див. п. 11 ст. 32 КПК).

Закінченим злочин вважається з моменту неприбуття у зазначений у при­зовному документі час до призовного пункту.

3. Суб'єктивна сторона — прямий умисел: особа знає про призов, але не бажає виконувати свій обов'язок. Мотиви не мають значення для кваліфікації, але можуть впливати на ступінь суспільної небезпечності ухи­лення.

4. Суб'єкт злочину спеціальний — громадянин України чоловічої статі, який на момент відправки до військової частини досяг 18-річного віку і при­зовною комісією визнаний за станом здоров'я придатним до військової служби (в тому числі і такі, що тимчасово проживають за кордоном).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» не можуть бути суб'єктами цього злочину іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні.

Жінки, які за фахом мають медичну чи іншу спеціальну підготовку і при­датні до проходження військової служби, можуть у мирний час добровільно вступати на військову службу тільки за контрактом (п. 7 ст. 1 цього ж За­кону), а тому не можуть бути суб'єктом цього злочину.

Не можуть також бути суб'єктами цього злочину особи, яким на підставі ст. 17 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» дана відстрочка за рішенням призовної комісії, або які звільнені від призову на підставі ст. 18 цього ж Закону.

 

< Попередня   Наступна >