Стаття 297. Наруга над могилою

Особлива частина - Розділ ХІІ (ст.293-304)
84

Стаття 297. Наруга над могилою

Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, — караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що дії, які його утворюють, грубо порушують суспільні відносини, що забезпечують загаль­ноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо похо­вання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних. Вчинення та­кого злочину в найбільшій мірі завдає моральної шкоди рідним і близьким померлих, а також шкодить належному вихованню людей щодо їх ставлен­ня до норм загальнолюдських цінностей.

2. Предмет злочину порівняно зі ст. 212 КК 1960 р. значно розширено. Ним може бути могила, склеп, урна з прахом, предмети, що знаходяться в могилі або на ній: труп, одяг на ньому, ордени і медалі, коштовності, пам'ят­ник, зображення на ньому, огорожа, вінки тощо.

Могила — це виділене за нормативними правилами місце на кладовищі, де відбулося поховання померлого. Інше місце поховання — це склеп, мав­золей, окремі поховання в парках, скверах, біля храмів, в лісових зонах, в горах, меморіальна стіна або її частина, де знаходиться урна з прахом по­мерлого, й інші місця поховання. Труп — це тіло померлого чи його окремі частини, незалежно від проміжку часу, що минув з дня його смерті, і того, громадянином якої країни був покійний. Урною з прахом померлого визнається певна ємкість, у якій зберігається прах померлого після його кремації.

Слід зазначити, що до предмета цього злочину не належать ті стародавні поховання, які визнані пам'ятками історії

або архітектури і взяті під охоро­ну держави. Їх нищення, руйнування чи псування тягне відповідальність за ст. 298 КК.

3. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується однією з двох дій: а) наругою над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного; б) викрадення предметів, що знаходяться в місці похован­ня або на трупі.

Наруга — це вияв неповаги до пам'яті і праху покійного, яка може бути виявлена шляхом осквернення могили, її розкопування, пошкодження ніші в стіні, урни з прахом, осквернення труни, глум над трупом, пошкодження або руйнування огорожі пам'ятників, інших надмогильних споруд, вчинення непристойних написів чи малюнків на них тощо.

Викрадення припускає таємне або відкрите вилучення предметів (одягу, коштовностей з трупа, пам'ятників, надгробних плит, огорожі), що знахо­дяться в могилі, на трупі або на могилі (про поняття таємне та відкрите ви­лучення майна див. коментар до статей 185 і 186 КК).

У разі, коли викрадення таких предметів поєднане із застосуванням на­сильства, вчинене додатково підлягає кваліфікації за відповідною статтею злочинів проти життя чи здоров'я (статті 115, 121, 122, 125, 126, 129 або за статтями 345, 348, 350 КК).

Викрадення або пошкодження таких предметів додаткової кваліфікації за злочини проти власності не потребують, оскільки ці предмети на мають власника.

4. Для визнання злочину закінченим достатньо вчинення визначеного в диспозиції цієї статті діяння. А щодо викрадення зазначених у ній пред­метів — з моменту їх вилучення, коли винний має можливість розпоряди­тися ними.

5. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умис­лом. При нарузі над могилою чи іншим місцем поховання винний усвідо­млює фактичні обставини і суспільне небезпечний характер свого діяння і бажає його вчинити, а при викраденні предметів він, крім усвідомлення, ще й передбачає низький характер наслідків свого діяння і бажає вилучити ці предмети.

Мотиви вчинення таких діянь можуть бути різними (помста, забобони, корисливі спонукання тощо), але на кваліфікацію вони не впливають. Од­нак у випадку, коли наруга над місцем поховання чи глум над трупом вчи­нені із хуліганських спонукань, відповідальність має наставати за су­купністю злочинів (статті 296 і 297 КК).

6. Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук