149

---

Стаття 277. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

1. Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, — караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен­ням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяж­кості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, — караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

 

1. Небезпечність цього злочину полягає в тому, що умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів порушує нор­мальне функціонування технічних систем залізничного, водного або повітряного транспорту, внаслідок чого транспортні засоби, які є джерелом підвищеної небезпеки, виходять з-під контролю і створюють загрозу настан­ня катастрофи, аварії та інших тяжких наслідків.

2. Предметом цього злочину є шляхи сполучення, споруди на них, рухо­мий склад, водні або повітряні судна, засоби зв'язку або сигналізації. Усі ці предмети виконують різні функції, але з точки зору кримінального права во­ни характеризуються однаковими ознаками, які мають важливе значення для кваліфікації. До таких ознак належать: 1) спеціальне (цільове) призна­чення цих пристроїв та елементів транспорту — забезпечити нормальне

функціонування технічних систем зазначених видів транспорту і, тим самим, безпеку руху та експлуатації; 2) придатність до експлуатації, до використан­ня за цільовим призначенням. Вони є елементом, частиною технічної систе­ми транспорту; 3) рухомий склад, водні та повітряні судна є джерелом підвищеної небезпеки. Інші елементи, пристрої та механізми, забезпечують нормальне (безпечне) функціонування цих джерел; 4) ці предмети мають особливий правовий статус, їх технічний стан та функціонування регулю­ються чинними на транспорті нормативними актами (статутами, кодексами, правилами, інструкціями).

3. Об'єктивна сторона цього злочину виявляється в руйнуванні, пошко­дженні зазначених предметів, а також в інших діях, які приводять пристрої та механізми транспорту у непридатний для експлуатації стан.

4. Руйнування — це протиправний вплив на пристрої та елементи транс­порту шляхом порушення їхньої цілісності та структури, внаслідок чого во­ни стають непридатними для експлуатації відповідно до свого цільового призначення.

5. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів — це проти­правний вплив на ці предмети, коли з ладу виводяться окремі їх частини та механізми, внаслідок чого вони стають непридатними для експлуатації відповідно до свого цільового призначення.

6. Інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан — це такий протиправний вплив на них, у результаті якого технічно справні механізми та елементи транспорту тимчасово (в цій ситуації) приводяться до непридатного для експлуатації стану. Наприклад, покладення на рейки залізничної колії шпали, колоди, переміщення сигналь­ного вогню на фарватері водного шляху, відключення живлення пристроїв та механізмів та ін.

7. Злочин є з матеріальним складом. Закінченим його слід визнавати з моменту приведення предмета до непридатного для експлуатації стану, не­залежно від того, спричинило це тяжкі наслідки, чи була створена загроза їх настання.

8. Наслідками цього злочину згідно з ч. 1 статті визнаються аварія поїзда, судна, порушення нормальної роботи транспорту або створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

9. Аналіз відомчих нормативних актів, у яких дається класифікація та описання транспортних пригод, показує, що аварією на залізниці визнається сходження рухомого складу з рейок, пошкодження транспортних засобів, їх зіткнення, пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, вантажів тощо. Аварія на водному транспорті — це зіткнення суден або посадка їх на міли­ну, пошкодження судна, вантажів, берегових споруд, засобів сигналізації, за­бруднення моря, річки чи озера шкідливими речовинами тощо. На повітря­ному транспорті аварією визнається пошкодження літальних апаратів, аеро­дромного обладнання, засобів сигналізації та зв'язку, вантажів, вимушена посадка літального апарату тощо.

10. При вирішенні питання кваліфікації скоєного потрібно враховувати, що збитки при аварії не повинні досягати великої матеріальної шкоди, яка вказана в ч. 2 статті, як кваліфікуюча обставина. Аварія не охоплює також загибель" людей або спричинення тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, про які говориться в частинах 2 і 3 цієї статті.

На кваліфікацію не впливає, настала аварія чи лише могла настати.

11. Порушення нормальної роботи транспорту може виявлятися в зриві графіка руху транспортних засобів, у затримці доставки чи відправки ван­тажів та пасажирів, простої вагонів, суден тощо.

Створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків є також своєрідним наслідком цього злочину (див. коментар до ст. 276 КК).

12. У частині 2 статті встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушко­дження або завдали великої матеріальної шкоди, а в ч. З — якщо вони спри­чинили загибель людей. Характеристика цих обставин дана в ст. 276 КК

13. Для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 277 КК по­трібно, щоб тяжкі наслідки або настали, або могли настати. Ці наслідки інкримінуються суб'єкту лише тоді, коли вони перебувають у причинному зв'язку з руйнуванням, пошкодженням предмета злочину чи приведенням його до непридатного для експлуатації стану іншим способом.

14. Аналіз судової практики показує, що пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів нерідко вчиняється способом, який спричиняє шкоду іншому об'єкту кримінально-правової охорони. Скоєне в таких випадках по­винне кваліфікуватися за сукупністю злочинів. Це, наприклад, пошкодження засобів транспорту шляхом крадіжки деталей, пристроїв, механізмів, які забез­печують нормальне функціонування технічних систем транспорту. Пошкод­ження засобів сигналізації, споруд, аеродромного обладнання інколи вчи­няється при скоєнні хуліганських дій, що також становить сукупність зло­чинів. Насамкінець траплялося, що пошкодження шляхів сполучення і транс­портних засобів було поєднане із знищенням та пошкодженням державного чи колективного майна, яке також кваліфікувалося за сукупністю злочинів.

15. Суб'єктивна сторона злочину має складний характер. У диспозиції статті йдеться лише про умисний характер дій. Аналіз судової практики засвідчує, що руйнування, пошкодження, приведення предмета у непридат­ний для експлуатації стан іншим способом може вчинятись як з прямим, так і з непрямим умислом. Щодо тяжких наслідків, то психічне ставлення до них може виявлятись як в умислі, так і в необережності. Отже, цей злочин може вчинятись як у рамках однієї форми вини — умислу, так і в рамках складної (подвійної) форми вини — умисел щодо дій і необережність щодо наслідків.

16. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів через необе­режність, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, по­винно кваліфікуватись за ст. 291 (порушення чинних на транспорті правил), або за ст. 196 КК (необережне знищення або пошкодження майна).

17. Мотиви пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів у більшості випадків корисливі і часто пов'язані з крадіжкою засобів та облад­нання транспорту. Інколи злочин вчинявся з метою помсти іншим працівни­кам, керівникам транспортних організацій. Розповсюдженим у судовій прак­тиці є хуліганський мотив. Якщо пошкодження шляхів сполучення і транс­портних засобів вчинене з метою ослаблення держави, то відповідальність настає за ст. 113 КК (диверсія). Характер мотиву, форма вини до тяжких наслідків на кваліфікацію не впливають, а враховуються при призначенні покарання.

18. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти років. Деякі криміналісти вважають, що суб'єктом цього злочину не може бу­ти працівник транспорту при виконанні ним службових обов'язків. На їх думку, вони повинні відповідати за порушення правил безпеки руху або ек­сплуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту. Проте сам закон (ст. 277 КК) не містить ніяких обмежень щодо кола суб'єктів. Крім того, та­ка кваліфікація приведе до пом'якшення відповідальності працівників транс­порту порівняно з іншими особами, що, безперечно, неправильно.

 

< Попередня   Наступна >