261

---

Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило по­терпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, — карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або за­подіяли тяжке тілесне ушкодження, — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. 3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спри­чинили загибель кількох осіб, — караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні маши­ни, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

 

1. В умовах технічного прогресу розвиваються всі види механічного транспорту, збільшується потужність та швидкість руху транспортних за­собів. Крім позитивних змін у роботі транспорту, це породжує і негативні явища. Більш реальною стає можливість настання тяжких наслідків — заги­бель чи травмування людей, знищення чи пошкодження транспортних за­собів, вантажів та ін. Важливою умовою безпечної роботи всіх видів ме­ханічного транспорту є дотримання всіма учасниками правил безпеки руху та експлуатації транспорту. Серед усіх транспортних злочинів це пося

гання є найбільш поширеним, у зв'язку з чим кримінально-правові заходи бороть­би з цим злочином набувають особливої актуальності.

2. У примітці до цієї статті перераховані транспортні засоби, на яких мо­же бути вчинений цей злочин. До них належать всі види автомобілів, трак­тори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

3. Серед автомобілів є вантажні і легкові, машини спеціального призна­чення — санітарні, пожежні, спортивні, автокрани, навантажувачі, вишки, поливальні, а також автобуси. Трактори — це самохідні колісні машини та на гусеничному ходу, призначені для перевезення вантажів, а також вико­нання різноманітних робіт — сільськогосподарських, будівельних, лісових тощо. Інші самохідні машини призначені для будівельних, дорожніх, сільськогосподарських та інших робіт — грейдер, комбайн, бульдозер, кран, екскаватор тощо. Трамваї і тролейбуси (пасажирські, вантажні, колієукла­дальні, ремонтні, спеціального обслуговування) належать до міського елек­тротранспорту, рух яких здійснюється відповідно до Правил дорожнього ру­ху. Мотоцикли і моторолери (дорожні, спортивні, спеціального призначен­ня) можуть бути з боковим причепом та без нього. Вони повинні мати дви­гун з робочим обсягом 50 куб. см і більше. Сюди також слід зарахувати мо­токоляски й інші транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг. Інші механічні транспортні засоби, які приводяться в рух за допомогою двигуна, — це різного роду всюдиходи, аеросани, амфібії то­що, крім мопедів, тобто двоколісних транспортних засобів, які мають двигун з робочим обсягом до 50 куб. см.

4. Об'єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв'язком між діянням і наслідками.

5. Діяння (дія чи бездіяльність) полягає в порушенні правил безпеки ру­ху й експлуатації транспорту. Диспозиція цієї статті є бланкетною. Тому при вирішенні питання про притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею потрібно звертатись до нормативних актів, які регламентують порядок дорожнього руху та експлуатації механічного транспорту. Основ­ним нормативним актом у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є «Правила дорожнього руху», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 13. Крім того, важливе значення має За­кон України «Про дорожній рух», який було прийнято ЗО червня 1993 р. (ВВР. — 1993. — №31). При визначенні характеру порушення правил без­пеки руху необхідно встановлювати, яку статтю чи пункт Правил поруши­ла особа, що керувала транспортним засобом. На це звертає увагу Пленум Верховного Суду України у відповідних постановах, присвячених справам про автотранспортні злочини.

6. Порушення правил безпеки руху може виявлятися в перевищенні швидкості, порушенні правил обгону, об'їзду перешкод, проїзду перехресть, правил користування світловими приладами, буксирування, а також їзди з причепом, проїзді на заборонений знак чи сигнал світлофора тощо.

7. Порушення правил експлуатації може полягати в недотриманні водієм технічних умов експлуатації, порушенні порядку перевезення паса­жирів, неправильному завантаженні, укладанні і закріпленні вантажів, експлуатації технічно несправних транспортних засобів тощо. Загальні ви­моги до технічного стану транспортних засобів викладені в розділі 31 «Правил дорожнього руху». Крім того, на автотранспорті України затвер­джені «Правила технічної експлуатації рухомого складу автотранспорту» (К.: Техніка, 1972). За статтею 286 КК кваліфікуються лише такі порушен­ня правил експлуатації, які пов'язані з безпекою руху транспортних за­собів. Тому не можуть кваліфікуватися за цією статтею порушення правил експлуатації, не пов'язаних із безпекою руху. Це, наприклад, порушення термінів технічного обслуговування транспортних засобів або недотриман­ня вимог при застосуванні видів пально-мастильних та інших матеріалів тощо. Порушення вимог законодавства про охорону праці, а також пору­шення правил безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних, сільськогосподарських, будівельних та інших робіт, не підпадає під ознаки ст. 268 КК.

8. Слід розрізняти транспортні засоби, які призначені тільки для переве­зення вантажів і пасажирів, від інших самохідних машин (трактори, комбай­ни, бульдозери, грейдери тощо). Перші завжди рухаються згідно з «Правила­ми дорожнього руху». Інші самохідні машини можуть використовуватися для перевезення вантажів, а також для виконання різних робіт (сільськогоспо­дарських, дорожніх, будівельних та ін.). Якщо такі машини перебувають у ро­бочому стані, їхній рух здійснюється відповідно до «Правил дорожнього ру­ху». Виконання такими машинами інших робіт у процесі руху регламен­тується іншими правилами та інструкціями, порушення яких за певних умов може кваліфікуватися за іншими статтями Кримінального кодексу.

9. Відповідальність за порушення правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів настає незалежно від місця, де було допущено пору­шення (магістраль, шосе, вулиця, залізничний переїзд, двір, поле, територія підприємства тощо)

10. Другою ознакою об'єктивної сторони є суспільне небезпечні наслідки. Відповідальність за ст. 286 КК диференційована залежно від тяжкості наслідків, які настали. В частині 1 наслідками є середньої тяжкості тілесні ушкодження, в ч. 2 — тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого, в ч. З — загибель кількох осіб.

11. Інколи порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту викликає наслідки, передбачені різними частинами ст. 286 КК. У таких ви­падках скоєне кваліфікується лише за тією частиною статті, яка передбачає відповідальність за більш тяжкі наслідки. За реальної сукупності злочинів, коли мали місце два і більше самостійних не пов'язаних між собою пору­шень, які викликали самостійні наслідки, відповідальність настає за су­купністю злочинів. Якщо особа двічі порушила і в різний час правила і в кожному з цих випадків загинула людина, то скоєне повинно кваліфікува­тись за ч. 2 ст. 286 КК. Якщо ж смерть двох і більше осіб є наслідком тієї самої транспортної пригоди, тобто одного або пов'язаних між собою кількох порушень правил, то відповідальність настає за ч. З ст. 286 КК.

12. Причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали, є обов'яз­ковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. Для встановлення при­чинного зв'язку важливе значення має характер порушення. Інколи до таких порушень зараховують: керування транспортним засобом у нетверезому стані, з непрацюючим спідометром, відсутність у водія посвідчення на право керування транспортним засобом певної категорії та ін. Зазначені порушен­ня не можуть бути причиною тяжких наслідків. Причиною тяжких наслідків можуть бути лише такі порушення, які створюють реальну можливість на­стання наслідків. Це такий стан технічної системи транспорту в конкретній дорожній обстановці, який при подальшому розвитку подій і процесів пере­творюється в дійсність, тобто спричиняє суспільне небезпечні наслідки.

13. Певні труднощі виникають, якщо кілька причин породжують одні наслідки. Це можуть бути: неправильна поведінка інших учасників дорож­нього руху, особливі погодні умови, недоліки дорожнього покриття, не­задовільний технічний стан транспортного засобу тощо. У таких випадках призначаються експертизи, які допомагають встановити причинний зв'язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і суспіль­не небезпечними наслідками.

14. У тих випадках, коли наслідки перебувають у причинному зв'язку з порушеннями, які допустили два або більше водіїв, то всі вони притягають­ся до кримінальної відповідальності.

15. Суб'єктивна сторона цього злочину, визначається складністю об'єктивної сторони, яка характеризується діянням, наслідками та причин­ним зв'язком між ними. У зв'язку з цим психічне ставлення особи слід виз­начати як до факту порушення правил, так і до наслідків цього порушення. Порушення правил може бути вчинене з прямим умислом або зі злочинною недбалістю. Щодо наслідків вина особи може бути тільки необережною (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). В цілому цей злочин визнається необережним.

16. Якщо буде встановлено, що спричинення смерті або тілесних ушкод­жень охоплювалось умислом водія, то скоєне повинне кваліфікуватися як умисний злочин проти життя та здоров'я людини.

17. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку та керує транспортним засобом. Під час навчальної їзди в автомобілях з подвійним управлінням суб'єктом злочину є інструктор, який здійснює навчання кур­санта і знаходиться рядом з водієм. При притягненні до кримінальної відпо­відальності не має значення наявність або відсутність у водія права на управління транспортним засобом, є водій працівником транспортного під­приємства чи власником транспортного засобу тощо. На кваліфікацію також не впливає, чи має водій навички, досвід управління транспортним засобом певної категорії або в особливих умовах тощо.

18. Не підлягають кримінальній відповідальності особи, які підбурювали водія до порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів, якщо це викликало наслідки, передбачені ст. 286 КК. Такі особи, не­залежно від умисного характеру дій, не є співучасниками цього злочину, то­му що він є необережним, а співучасть в таких злочинах не може мати місця.

19. На практиці інколи виникає питання про відповідальність хворих водіїв, які через це не забезпечили безпеки руху. Це питання повинне вирішуватись на загальних підставах. Якщо водій знає про наявність у ньо­го певної хвороби, яка може стати причиною тяжких наслідків, то він пови­нен нести відповідальність за цією статтею на загальних підставах.

Так, під час керування автобусом у водія стався епілептичний припадок, в ре­зультаті якого він знепритомнів, що призвело до загибелі трьох осіб. Суд не пого­дився з твердженням захисника, що водій не може бути притягнутий до криміна­льної відповідальності, оскільки був під час транспортної пригоди в стані неосуд­ності і не міг відвернути суспільне небезпечних наслідків. Було встановлено, що водій знав про наявність у нього хвороби, яка може викликати непритомність під час руху транспортного засобу і він не зможе відвернути настання тяжких наслідків, тому був притягнений до кримінальної відповідальності. (Бюлетень Вер­ховного Суду СРСР. — 1971. — № 4. — С. 6). Проте відповідальність не настає у випадках, коли водій не знає про наявність у нього такої хвороби, яка під час ру­ху транспортного засобу може викликати непритомність і він не зможе відвернути настання тяжких наслідків. У таких випадках відсутня вина водія, який не перед­бачав можливості настання суспільне небезпечних наслідків, не повинен був і не міг їх передбачити.

20. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту інколи поєднане із вчиненням інших посягань, що має кваліфікуватися за су­купністю злочинів.

Так, водій вантажної машини М. із помсти вирішив позбавити життя працівни­ка міліції К., який помітив, що водій спрямував на нього автомобіль, і почав утіка­ти, перебігаючи з однієї сторони вулиці на іншу. На перехресті автомобіль наздо­гнав потерпілого і спричинив йому смертельні ушкодження. Одночасно була ство­рена аварійна ситуація на перехресті. Для того щоб уникнути зіткнення, водій зустрічної автомашини різко загальмував і повернув вліво, внаслідок чого були спричинені тяжкі наслідки. Водія М. було притягнуто до кримінальної відповідаль­ності за умисне вбивство і порушення правил безпеки руху та експлуатації транс­порту.

21. Практика свідчить, що при порушенні правил безпеки руху та експлу­атації транспорту водій часто залишає місце події і не надає допомоги осо­бам, які перебувають у небезпечному для життя стані. Внаслідок цього ство­рюється загроза настання смерті або інших тяжких наслідків. У багатьох ви­падках надання допомоги травмованим особам відвертає настання смерті, зменшує тяжкість наслідків.

22. Залишення в небезпеці в таких випадках повинне інкримінуватися в вину водію автомобіля, який причетний до аварії. Якщо транспортна подія сталася внаслідок порушення правил безпеки руху і експлуатації транспор­ту, то відповідальність настає і за злочин, передбачений ст. 286 КК. Якщо порушення правил не було, то відповідальність настає лише за ст. 135 КК.

23. За сукупністю злочинів, передбачених статтями 286 і 289 КК, потрібно кваліфікувати діяння особи, яка незаконно заволоділа транспорт­ним засобом і при управлінні ним допустила порушення правил безпеки до­рожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому зазначені у ст. 286 КК наслідки.

 

< Попередня   Наступна >