81

---

Стаття 243. Забруднення моря

1. Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони Ук­раїни матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я лю­дей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів мо­ря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також не­законне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи тери­торіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, ре­човин і відходів — караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обійма­ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 3. Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому орга­ну або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка ви­дає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в ме­жах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад вста­новлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим з

аконним видам викорис­тання моря, — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи зай­матися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

 

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що в разі забруднен­ня моря шкідливими матеріалами чи речовинами або відходами завдаються великі матеріальні збитки, гинуть люди та страждають живі організми і на­вколишнє природне середовище.

Правила, які забезпечують безпечні умови користування морськими вода­ми, регламентовані рядом міжнародних актів: Женевською Конвенцією про відкрите море (1958 р.), Конвенцією про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою (1969 р.), Конвенцією по запобіганню забруднення моря з суден (1973 р.) та ін. У відповідності до них національне законодав­ство визначає статус та правовий режим внутрішніх морських чи тери­торіальних вод України, включаючи права України на відповідній території, а також порядок їх здійснення (Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 24. — Ст. 189); закони України «Про охорону навколиш­нього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 41. — Ст. 546), «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р. (ВВР. - 1995. - № 21. - Ст. 152), «Про державний кор­дон України» від 4 листопада 1991 р. (ВВР. — 1992. — № 2. — Ст. 5); поста­нова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» від 29 лютого 1996 р. № 269 та інші нормативно-правові акти).

2. Об'єктом злочину є складова частина охоронюваного кримінальним правом природного середовища — море, живі ресурси моря і здоров'я лю­дей — від заподіяння йому шкоди забрудненням.

3. Предметом злочину є внутрішні морські чи територіальні води Ук­раїни, води виключної (морської) економічної зони України, а також відкри­те море.

До внутрішніх морських вод належать;

морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прий­нятних для відліку ширини територіального моря України;

води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні пор­тові споруди, які найбільше виступають в бік моря;

води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю на­лежать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один чи кілька проходів, якщо ширина кож­ного з них не перевищує 24 морські милі;

води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.

Територіальні води України — це морський пояс, що примикає до сухо­путної території або внутрішніх морських вод, шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на остро­вах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки (ст. 5 Закону України «Про Державний кордон України»). В окремих випадках інша ширина територіального моря України може вста­новлюватись міжнародними договорами України, а за відсутності дого­ворів — відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Виключну (морську) економічну зону України складають морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навко­ло островів, що їй належать. Ширина виключної (морської) економічної зо­ни становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України (ст. 2 Закону України «Про виключ­ну (морську) економічну зону України»).

Відкрите море — це увесь морський простір, який не входить до тери­торіальних та внутрішніх вод України або іншої держави і на який не по­ширюється нічий суверенітет.

4. Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 243 КК) визначається законом як забруднення моря і проявляється в таких двох формах: 1) в порушенні спеціальних правил поводження з шкідливими матеріалами чи речовинами, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ре­сурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря;

2) у незаконному скиданні чи похованні в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів.

Порушення спеціальних правил — це дія або бездіяльність, тобто невико­нання вимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони моря від забруднення, зокрема Водного ко­дексу України, «Правил охорони внутрішніх морських вод і територіально­го моря від забруднення та засмічення», встановлених постановою КМ України від 29 лютого 1996 р. № 269. Лише ті дії кваліфікуються, які пря­мо заборонені, такі як застосування стійких та сильнодіючих пестицидів, влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод тощо. Бездіяльність кваліфікується як злочин, якщо прояв­ляється у невжитті водокористувачем відповідних заходів щодо запобігання забрудненню моря.

Шкідливі речовини — це забруднюючі речовини та фізичні і біологічні фактори техногенного походження, що викидаються в море та можуть впли­вати на здоров'я людей і довкілля.

Відходи — будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються в процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких власник позбувається, має намір або по­винен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Важливе значення у визначенні об'єктивної сторони цього складу має та­ка ознака, як місце вчинення злочину. Забруднення моря шляхом порушен­ня спеціальних правил поводження з певними речовинами, матеріалами, відходами здійснюється в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони Ук­раїни, а забруднення моря шляхом незаконного скидання чи поховання вка­заних речовин — в межах внутрішніх морських чи територіальних вод Ук­раїни або у відкритому морі.

5. Як наслідок вказаних дій, потрібно встановити наявність забруднення моря і створення небезпеки для життя і здоров'я людей або живих ресурсів моря, чи можливість перешкодити законним видам використання моря внаслідок вказаного забруднення.

Небезпека для життя — це реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, наприклад, внаслідок вживання риби, отруєної токсичними речо­винами.

Небезпека для здоров'я — загроза захворювання людей в результаті, на­приклад, купання в забрудненій морській воді.

Небезпека для живих ресурсів моря — це загроза загибелі водних живих ресурсів.

Перешкоджання законним видам використання моря — створення загрози унеможливлення рибництва, добування з моря сировини, відпочинку людей на морських курортах тощо.

6. Суб'єктивна сторона злочину може виражатися як умисною, так і не­обережною виною.

7. Суб'єктом злочину можуть бути службові особи суден (українських чи іноземних) і портів (у випадку дачі незаконного розпорядження про скидан­ня із суден шкідливих речовин або невжиття заходів щодо запобігання вка­заним діям).

8. Частина 2 ст. 243 КК передбачає відповідальність за вчинення тих са­мих діянь, що передбачені ч. 1, проте наслідки цих діянь інші: загибель або захворювання людей, масова загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Загибель людей означає заподіяння смерті хоча б одній людині.

Захворювання людей — захворювання трьох і більше людей, причинно пов'язане із забрудненням моря.

Загибель об'єктів тваринного і рослинного світу — загибель риби у певній акваторії або в місцях нересту. Критеріями тут є два моменти: 1) має бути встановлена велика кількість загиблої риби одного чи кількох видів;

2) вартість загиблої риби має оцінюватись у великих чи особливо великих розмірах.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всьо­го живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних те­риторій, втратою унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Чер­воної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, ма­совою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо. Іншими тяжкими наслідками варто вважати майнову шкоду державі, що визначається на під­ставі витрат на ліквідацію наслідків забруднення, загибелі тваринного і рос­линного світу тощо.

9. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. З статті, встановлює відповідальність за неповідомлення спеціально відповідальними за те особа­ми морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходять­ся в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноважено­му органу або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійсне­не внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в ме­жах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад вста­новлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здо­ров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам ліку­вання і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.

Скидання із суден — будь-яке скидання із судна забруднюючих речовин або вод, що їх містять, включаючи будь-яке витікання, злив, видалення, роз­лив, протікання, відкачування, виділення або спорожнення.

10. Суб'єктивна сторона цього злочину може бути виражена у виді умис­лу або необережності.

11. Суб'єкт злочину — особа, спеціально відповідальна за своєчасне і до­стовірне повідомлення адміністрації про випадки скидання або поховання в морі шкідливих речовин, матеріалів, відходів.

 

< Попередня   Наступна >