106

---

Стаття 251. Порушення ветеринарних правил

Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки, — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи зай­матися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

 

1. Суспільна небезпечність порушення ветеринарних правил пов'язана із завданням значної шкоди сільському господарству (тваринництву), створює можливість захворювання населення загальними (спільними) для тварин і людей хворобами (бруцелезом, сапом, сибіркою та под.).

2. Об'єктом злочину є екологічна безпека в галузі ветеринарної меди­цини.

3. Предметом злочину є тварини (сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі, домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові, риба, раки, молюски, жаби, бджоли, шовкопряди тощо, а також сперма, зи­готи, запліднена ікра, інкубаційні яйця, ембріони тощо); продовольча сиро­вина тваринного походження (м'ясо, молоко, яйця, яєчна маса, риба і рибо­продукти, тваринні жири, печінка, інші м'якушеві субпродукти, кишки, кров, продукти бджільництва та інші продукти, які використовуються для виго­товлення харчових продуктів); корми тваринного походження (білок тва­ринного походження, у тому числі борошно м'ясне, рибне, кров'яне, кістко­ве, м'ясо-кісткове, живі корми для риби та ін.); кормові добавки — фер­ментні препарати, білки, амінокислоти, вітаміни, мікро- і макроелементи, кормові дріжджі, жири та їх суміші тощо (див. ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» в ред. від 15 листопада 2001 р. № 2775-ПІ (ВВР. — 2002. - 22 лютого. - № 8. - Ст. 62).

4. Ветеринарні правила — це ветеринарні вимоги, які р

егулюють діяльність фізичних та юридичних осіб у галузі ветеринарної медицини. Во­ни встановлені такими нормативними актами, як Закон України «Про вете­ринарну медицину», постанови КМ України «Про заходи запобігання ви­никненню небезпечних захворювань тварин» від ЗО травня 1996 р. № 584 (Зібрання постанов Уряду України. — 1996. — № 13. — Ст. 356), «Про пе­релік протиепізотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться ор­ганами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджет­них та інших коштів» від 15 серпня 1992 р. № 478 (Зібрання постанов Уряду України. — 1992. — № 10. — Ст. 241), «Перелік карантинних захворювань, у разі виникнення яких встановлюється карантин тварин», затверджений постановою КМ України від 6 квітня 1998 р. № 448 (ОВУ. - 1998. - № 14. -Ст. 532), указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечен­ня стабільної епізоотичної ситуації в Україні» від 22 березня 2001 р. № 192/2001 (ОВУ. - 2001. - № 12. - Ст. 487), нормативно-правові акти Дер­жавного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України, які є обов'язковими для виконання всіма державними орга­нами, а також підприємствами, установами, організаціями незалежно від відомчої підпорядкованості і форми власності, службовими особами та гро­мадянами (наприклад, наказ «Про затвердження інструкцій про заходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: бруцельозом, сибіркою, хворобою Тешена свиней та анемією коней» від 25 січня 2000 р. № 4 (ОВУ. — 2000. — № 11. — Ст. 439), наказ Головного державного інспек­тора ветеринарної медицини України «Про затвердження інструкцій про за­ходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: ана­плазмозом, хворобою Ауєскі, емфізематозним карбункулом, інфекційним линотрахеїтом — пустульозним вульвовагінітом (баланопоститом) великої рогатої худоби, бурсальною хворобою (хвороба Гамборо)» від 10 жовтня 2000 р. № 47 (ОВУ. - 2000. - № 44. - Ст. 1905) тощо.

5. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 251 КК, характери­зується наявністю трьох обов'язкових ознак: а) діяння (дія або бездіяль­ність) — порушення ветеринарних правил; б) суспільне небезпечні наслід­ки — поширення епізоотії або спричинення тяжких наслідків; в) причинний зв'язок між порушенням ветеринарних правил та зазначеними наслідками.

Порушення ветеринарних правил може виявлятись у невиконанні заходів по карантину тварин або інших карантинних обмежень, ухиленні від пред'явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов'язкових за­ходів (обстежень, прищеплювання, оброблення) щодо профілактики захво­рювань тварин, незабезпечення надійної фіксації тварин для проведення огляду (заходів), продажу хворої заразною хворобою худоби або продуктів від неї тощо.

6. Епізоотія є розповсюдженням заразних хвороб тварин за відносно ко­роткий проміжок часу на значній території, що характеризується безпе­рервністю епізоотичного процесу. Способи поширення епізоотії можуть бу­ти різними (зараження продуктів, спільне утримання хворих і здорових тва­рин тощо).

7. Іншими тяжкими наслідками слід розуміти велику пошесть тварин чи птахів, масову загибель риби, бджіл тощо (за відсутністю ознак епізоотії). Тяжкими наслідками тут вважається і захворювання в результаті порушення ветеринарних правил відповідною хворобою людей (хоча б однієї людини).

Встановлення інших тяжких наслідків є питанням окремого факту і за­лежить від конкретних обставин злочину.

Між порушенням ветеринарних правил і наслідками слід встановити при­чинний зв'язок.

8. Закінченим злочин буде з моменту настання наслідків, передбачених в диспозиції ст. 251 КК.

9. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необе­режністю щодо самого діяння — порушення ветеринарних правил, а стосов­но його наслідків — необережною формою вини. Якщо щодо наслідків був умисел, скоєне потрібно кваліфікувати за ст. 194 КК (умисне знищення або пошкодження майна), а при умисному спричиненні шкоди здоров'ю люди­ни — за відповідною статтею розділу П «Злочини проти життя та здоров'я людини». Вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на ма­сове отруєння, поширення епізоотії встановлює диверсію (ст. 113 КК). Ма­сове знищення рослинного або тваринного світу утворює екоцид (ст. 441 КК).

10. Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Це може бути як приватна, так і службова особа (завідуючий тваринниць­кою фермою, зоотехнік та ін.), на яку було покладено обов'язок дотриман­ня ветеринарних правил.

Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК. У випадку скоєння службовою особою ще будь-якого службового злочину (службова недбалість та ін.) вона несе відповідальність за сукупністю злочинів.

11. Порушення ветеринарних правил, яке не було пов'язане зі спричинен­ням поширення епізоотії або інших тяжких наслідків, може потягти адміністративну відповідальність.

 

< Попередня   Наступна >