149

---

Стаття 210. Порушення законодавства про бюджетну систему України

1. Використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочен­ня видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах, — караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обійма­ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 2. Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо ве­ликих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою гру­пою осіб, — караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до восьми років, з позбавленням пра­ва обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Примітка, 1. До бюджетних коштів належать кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. 2. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян. 3. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відноси­ни, що забезпечують належний порядок використання бюджетних коштів в межах бюджетної системи України, а саме: у встановлених законом розмі­рах, у відповідності до цільового призначення тощо.

e="text-align: justify;">Додатковим обов'язковим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права громадян, а також належний порядок здійснення службовими особами покладених на них службових повнова­жень.

Предметом злочину згідно з ч. 1 ст. 210 КК визнаються бюджетні кош­ти. Предмет злочину має такі ознаки: матеріальну, нормативну, функ­ціональну, вартісну. Матеріальна ознака свідчить про те, що бюджетні кош­ти — це кошти, що включаються до бюджетів усіх рівнів незалежно від дже­рела їх формування, які мають свій обіг, можуть бути як безготівковими, так і навпаки. Нормативна ознака свідчить про те, що бюджетну систему Ук­раїни може утворювати передбачена чинним законодавством сукупність дер­жавного бюджету і місцевих бюджетів (бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, бюджети районів у містах, бюджети місцевого само­врядування — територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань).

Функціональна ознака свідчить про цільове призначення зазначених коштів, яке передбачене чинним бюджетним законодавством. Вартісна ознака свідчить про те, що предметом злочину можуть бути бюджетні кошти у ве­ликих чи особливо великих розмірах. Згідно з пунктами 2 і 3 приміток до ст. 210 КК під великим розміром бюджетних коштів у статтях 210, 211 КК розуміється сума, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром бюджетних коштів розуміється сума, яка в три тисячі і більше разів перевищує неопо­датковуваний мінімум доходів громадян.

Не визнаються предметом злочину позабюджетні кошти, тобто такі, які бюджетні організації та установи отримують понад асигнування, що нада­ються їм з державного чи місцевих бюджетів. За винятком тих випадків, ко­ли позабюджетні кошти включаються на законних підставах до відповідних бюджетів.

2. Об'єктивна сторона цього злочину полягає у таких формах: 1) вико­ристання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню; 2) викори­стання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі ви­датків; 3) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету як це встановлено чинним бюджетним законодавством; 4) недотри­мання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством.

Порушення законодавства про бюджетну систему України може вчиняти­ся як шляхом дій, так і бездіяльності.

Під використанням бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначен­ню слід розуміти використання коштів бюджетів різних рівнів не у відповідності до визначеного для цих коштів бюджетів та кошторисів до­ходів і видатків. Використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню може виявлятися: у направленні бюджетних коштів, що мали чітко визначене цільове призначення, на інші цілі; ненаправленні бюджет­них коштів, що мали чітко визначене цільове призначення, за їх безпосе­реднім призначенням; фінансуванні за рахунок бюджетних коштів тих ви­датків, які не передбачені видатковими статтями затверджених бюджетів відповідних рівнів; направленні бюджетних коштів на такі видатки, фінан­сування яких за рахунок бюджетних коштів взагалі заборонене, тощо.

Під використанням бюджетних коштів в обсягах, що перевищують за­тверджені межі видатків слід розуміти здійснення фінансування видатків в обсягах (розмірах), що перевищують обсяги (розміри), затверджені в бюд­жетах різних рівнів, кошторисах і планах асигнувань у передбаченому чин­ним законодавством порядку. При цьому слід мати на увазі, що при вико­ристанні бюджетних коштів може бути перевищено як загальний (повний) обсяг видатків, які затверджені в цілому, так і конкретний (частковий) об­сяг видатків на визначені цільові заходи.

Під недотриманням вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюд­жету, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, необхідно ро­зуміти повне чи часткове невиконання рішень про пропорційне скорочення видатків бюджету у разі необхідності, що встановлюється чинним бюджет­ним законодавством, або виконання таких із суттєвими порушеннями. Підставою для пропорційного скорочення видатків бюджету може бути зменшення надходжень до бюджетів різних рівнів, проголошення стану війни, наявність певних надзвичайних ситуацій, які тягнуть за собою не­обхідність перерозгляду чинного бюджету повністю або частково, тощо.

Під недотриманням вимог щодо пропорційного фінансування видатків бю­джетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, слід вважати повне чи часткове нефінансування у належному обсязі ви­датків, як затверджених в цілому, так і видатків, що призначені на конкретні заходи за окремими статтями бюджетів різних рівнів, або їх фінансування з суттєвими порушеннями чинного бюджетного законодавства. При цьому не­обхідно мати на увазі, що недотримання вимог може полягати: у обмеженні фінансування за одними статтями і зростанні фінансування за рахунок цьо­го інших статей; у повному нефінансуваині окремих статей; у порушенні строків фінансування видатків у межах звітного періоду бюджетного року.

Злочин вважається закінченим з моменту порушення законодавства про бюджетну систему України, скоєного у будь-якій із чотирьох вищезазначе­них форм, за умови того, що ці діяння вчинялися з бюджетними коштами у великих розмірах.

3. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується наявністю умис­ної форми вини — прямого умислу. Вчинення вищезазначених діянь через необережність виключає кримінальну відповідальність за ст. 210 КК.

4. Суб'єкт злочину спеціально-конкретний. Це службова особа, яка окрім ознак, притаманних службовій особі (п. 1 примітки до ст. 364 КК), має ще й конкретні додаткові ознаки, вона наділена правом здійснювати діяльність, пов'язану з виконанням бюджетів різних рівнів і розпорядженням бюджет­ними коштами. Правом розпорядження бюджетними коштами наділені службові особи органів державної виконавчої влади, бюджетних організацій та установ, уповноважені на розподіл бюджетних коштів, одержання асигну­вань, здійснення видатків з бюджету тощо.

Діяння, передбачені у диспозиції ст. 210 КК, вчинені службовою особою, яка не є спеціально-конкретним суб'єктом — уповноваженим розпорядни­ком бюджетних коштів, можуть бути кваліфіковані за статтями 364 або 365 КК.

5. У частині 2 ст. 210 передбачені такі кваліфікуючі ознаки: 1) вчинення тих самих діянь (ч. 1 ст. 210 КК), предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах (див. коментар до поняття предмета злочину ст. 210 КК); 2) повторність (див. коментар до ст. 32 КК, також слід мати на увазі що йдеться про повторність тотожних злочинів); 3) вчинення за попе­редньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК).

 

 

< Попередня   Наступна >