96

---

Стаття 219. Доведення до банкрутства

Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власни­ком або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кре­дитору, — карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

1. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері виконання суб'єктами господарської діяльності своїх фінансових зобов'язань.

2. Об'єктивну сторону злочину характеризують: а) дії, що погіршують фінансову спроможність суб'єкта господарської діяльності; б) перший наслідок — стійка фінансова неспроможність цього суб'єкта господарської діяльності; в) другий (похідний від першого) наслідок — велика матеріальна шкода державі чи кредитору; г) причинний зв'язок між діями та наслідками.

3. У статті 219 КК йдеться про будь-які цілеспрямовані дії, що насправді погіршують фінансове становище суб'єкта господарської діяльності, вчинені власником або службовою особою цього самого суб'єкта (наприклад, укла­дання завідомо невигідних угод або завідомо нездійсненних угод із велики­ми штрафними санкціями, прийняття на себе чужих боргів тощо). Такі дії можуть поєднуватися з подальшою бездіяльністю (наприклад, службова осо­ба приймає управлінське рішення не висувати вимог до боржника щодо по­вернення ним боргів).

Якщо способом доведення суб'єкта господарської діяльності до стійкої фінансової неспроможності є вчинення особою іншого злочину, учинене с

лід кваліфікувати за сукупністю злочинів. Наприклад, привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим станови­щем потребує додаткової кваліфікації за ст. 191 КК.

4. Стійка фінансова неспроможність означає, що суб'єкт господарської діяльності насправді не може виконати грошові зобов'язання в певному розмірі протягом визначеного законом періоду часу, що потребує застосу­вання передбаченої законом процедури відновлення його платоспромож­ності. Йдеться аналогічно ст. 218 КК про такий фінансовий стан суб'єкта господарської діяльності, який згідно із законодавством про банкрутство визнається підставою для порушення господарським судом справи про бан­крутство (детальніше про це див. коментар до ст. 218 КК та Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкру­том» у редакції від ЗО червня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 42-43. - Ст. 378;

2002. - № 33. - Ст. 235; Урядовий кур'єр. - 2003. - ЗО квітня,- № 80-81).

Крім того, слід брати до уваги особливості законодавства про відновлення платоспроможності банків або визнання їх банкрутами, передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (ВВР. — 2001. — № 5-6. — Ст. ЗО). Для кваліфікації цього злочину не є обов'язко­вим порушення господарським судом справи про банкрутство та визнання суб'єкта господарської діяльності банкрутом.

5. Велика матеріальна шкода кредиторам або державі — це п'ятсот чи більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 218 КК). Така шкода може бути завдана одному кредитору чи державі або бути сумарною. Про поняття «матеріальна шкода» та «кредитор» див. коментар до ст. 218 КК.

При кваліфікації цього злочину слід враховувати, що велика матеріальна шкода кредиторам або державі є похідним наслідком стійкої фінансової не­спроможності, спричиненої діями винної особи. Тому якщо в конкретному випадку така опосередкованість відсутня — учинене, за наявності підстав, потребує іншої кваліфікації, наприклад, за ст. 364 КК як зловживання служ­бовою особою своїм службовим становищем.

6. Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків — великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.

7. Суб'єктивна сторона злочину — умисел, що поєднаний з корисливими мотивами (прагненням до отримання будь-яких матеріальних вигод) або іншою особистою заінтересованістю (помста, заздрість, особисті неприязні стосунки з кредитором тощо) чи задоволенням інтересів третіх осіб (напри­клад, інтересів осіб, які бажають купити збанкрутіле підприємство за безцінь).

8. Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку і є власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності. Про поняття «службова особа» див. примітку та коментар до ст. 364 КК.

 

< Попередня   Наступна >