89

---

Стаття 218. Фіктивне банкрутство

Завідомо неправдива офіційна заява громадянина — засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, — караються штрафом від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Примітка. У статтях 218-223 цього Кодексу матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

1. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері виконання суб'єктами господарської діяльності своїх фінансових зобов'язань.

2. Об'єктивну сторону злочину характеризують: 1) діяння у вигляді неправдивої офіційної заяви про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом; 2) наслідок — велика матеріальна шкода кредиторам або державі; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком.

3. Офіційною заявою є подання боржником у письмовій формі заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду Така заява робиться відповідно до законодавства про банкрутство, зокрема, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від ЗО червня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 42-43. -Ст. 378; 2002. - № 33. - Ст. 235; Урядовий кур'єр. - 2003. - № 80-81 -ЗО квітня). У заяві стверджується неправдивий факт про ніби існуючу фінансову неспроможність виконати зобов'язання перед кредиторами чи державою. Для кваліфікації цього злочину не є обов'язковим порушення господарським судом сп

рави про банкрутство та визнання суб'єкта господарської діяльності банкрутом.

4. Фінансова неспроможність — це такий фінансовий стан суб'єкта господарської діяльності, який згідно із законодавством про банкрутство визнається підставою для порушення господарським судом справи про банкрутство. Взагалі такий стан характеризується як неплатоспроможність, тобто неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед креди­торами, у тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності (ст. 1 вказаного вище Закону).

При кваліфікації цього злочину слід також враховувати більш конкретні визначення неплатоспроможності як підстави порушення справи про банкрутство. За загальним правилом справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (ч. З ст. 6 Закону). Інша підстава передбачена, зокрема, щодо селянського (фермерського) господарства — це його неспроможність задо­вольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'я­заннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (ч. 1 ст. 50 Закону). Якщо боржник — юридична особа ліквідується власником, такою підставою є недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів (ч. 1 ст. 51 Закону).

До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, що виникли з такої участі (ст. 1 Закону).

5. Кредитор — юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) (ст. 1 Закону).

6. Матеріальна шкода — це завдані кредиторам або державі збитки, під якими розуміються втрата або пошкодження майна, додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), не одер­жані доходи, які були б одержані у разі належного виконання зобов'язання.

7. Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків — великої матеріальної шкоди кредиторам або державі (п'ятсот чи більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Така шкода може бути завдана одному кредитору чи державі або бути сумарною.

8. Суб'єктивна сторона злочину — умисел. Завідомість означає усві­домлення особою неправдивості інформації про фінансову неспроможність суб'єкта господарювання, яка передається нею. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть врахо­вуватися при призначенні покарання.

9. Суб'єктом цього злочину може бути: 1) громадянин - засновник суб'єкта господарської діяльності, 2) власник суб'єкта господарської діяль­ності, 3) службова особа суб'єкта господарської діяльності, 4) громадянин -суб'єкт підприємницької діяльності. Під суб'єктами господарської діяльності (юридичними особами) слід розуміти тільки такі, які згідно із зако­нодавством можуть визнаватися банкрутами. Тому, наприклад, не може бути суб'єктом фіктивного банкрутства службова особа відокремленого структурного підрозділу юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо) або казенного підприємства (статті 1 і 5 Закону). Про поняття «господарська діяльність» та «підприємницька діяльність» див. коментар до ст. 202 КК, «службова особа» — примітку та коментар до ст. 364 КК.

 

< Попередня   Наступна >