Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ VII (ст.199-235) Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів

Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів

Особлива частина - Розділ VII (ст.199-235)
188

Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів

1. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів — караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені по­вторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо во­ни вчинені організованою групою або якщо вони завдали особливо вели­кої матеріальної шкоди, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Примітка,1. Повторним у статті 224 визнається злочин, вчинений осо­бою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або стат­тею 199 цього Кодексу. 2. Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, як­що вона у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян, а особливо великою — така, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

1. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері обігу недержав­них цінних паперів.

2. Предмет злочину — підроблені недержавні цінні папери. Предметом цього злочину можуть бути лише недержавні цінні папери, емітен­тами яких є органи місцевого самоврядування, юридичні або фізичні особи (у то­му числі іноземні емітенти), які від свого імені випускають цінні папери і зо­бов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Форма цінних папе

рів може бути документарною і бездокументарною. Детальніше про це та про поняття «цінні папери» див. пункти 2 і 5 коментарю до ст. 223 КК.

Недержавними цінними паперами, зокрема, є облігації місцевих позик, акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, а також похідні цінні папери, випуск в обіг яких пов'язаний з пра­вом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р. (ВВР. - 1996. - № 51. - Ст. 292).

3. Виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних цінних паперів кваліфікується за ст. 199 КК.

4. Предметом злочину, що розглядається, є тільки такі підроблені недер­жавні цінні папери, що мають значну схожість за формою та основними реквізитами зі справжніми цінними паперами, що перебувають в обігу.

5. Об'єктивна сторона злочину — це виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів.

6. Під виготовленням підроблених цінних паперів слід розуміти створен­ня повністю фальшивих цінних паперів або часткову підробку справжніх цінних паперів (підробка номера, серії облігації чи інших реквізитів цінних паперів). Способи виготовлення можуть бути різними (ксерокопіювання, за допомогою спеціальної комп'ютерної техніки, малювання тощо) і на квалі­фікацію цього злочину не впливають.

Виготовлення характеризується тим, що виготовлювач підроблює недер­жавні цінні папери таким чином, щоб вони мали значну схожість за формою та основними реквізитами (художнім оформленням, наявністю відповідних слів та цифр, підписів та відбитків печаток тощо) зі справжніми цінними па­перами, що за його задумом у звичайних умовах ускладнить або зовсім ви­ключить виявлення підробки під час їх збуту, зробить можливим перебуван­ня таких цінних паперів в обігу. У протилежних випадках, коли особа «гру­бо» підробляє недержавні цінні папери, усвідомлює очевидну невідповід­ність їх форми чи основних реквізитів, проте розраховує збути їх із викори­станням суб'єктивних недоліків іншої особи (ослаблений зір, необізнаність щодо цінних паперів тощо) чи особливої обстановки і в такий спосіб заво­лодіти чужим майном, такі дії слід кваліфікувати як незакінчене чи закінче­не шахрайство (ст. 190 КК).

Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроб­лених недержавних цінних паперів, випущених у бездокументарній формі, характеризуються тим, що такі дії вчиняються з документом, який існує в електронному виді як запис певних даних на рахунках у цінних паперах в системі електронного обігу цінних паперів. Саме виготовлення підробле­них цінних паперів у такій формі вирізняється тим, що дії особи операційно завжди вчинюються з певними даними, які вона змінює чи вносить додат­ково.

У цій статті йдеться про виготовлення цінних паперів реально існуючих емітентів. У разі виготовлення особою «цінних паперів» неіснуючої юридич­ної особи з метою продажу і заволодіння в такий спосіб чужими коштами дії можуть кваліфікуватись як готування до шахрайства (статті 14 та 190 КК).

7. Збут цінних паперів — це їх відчуження будь-яким способом, вчинене їх виготовлювачем або іншою особою (наприклад, продаж, обмін, даруван­ня).

8. Використання підроблених цінних паперів іншим чином охоплює всі інші, крім відчуження, способи їх пред'явлення під виглядом справжніх цінних паперів для придбання або реалізації певних прав або звільнення від обов'язків (наприклад, використання їх як застави або для отримання дивідендів, можливості голосування на зборах акціонерів).

9. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із дій: ви­готовлення з метою збуту, збуту чи використання іншим чином хоча б од­ного примірника підроблених недержавних цінних паперів.

10. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, а виготовлення цінних паперів поєднане з метою їх збуту. При кваліфікації збуту підробле­них недержавних цінних паперів чи використання їх іншим чином слід обов'язково встановлювати усвідомлення особою того, що цінні папери підроблені. Мотиви злочину можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покаран­ня.

11. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Учи­нення службовою особою передбачених ст. 224 КК дій з використанням вла­ди чи службового становища або з перевищенням влади чи службових повноважень за наявності підстав може потребувати додаткової кваліфікації за статтями 364 чи 365 КК.

12. Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або ст. 199 КК, і через певний час до чи після осудження за це (якщо судимість не була знята чи погашена в уста­новленому законом порядку) знову вчинила хоча б одну з дій, передбачених ч. 1 ст. 224 КК. Про поняття повторності також див. ст. 32 КК і коментар до неї.

Повторність цього злочину слід відрізняти від єдиного продовжуваного злочину, тобто вчинення двох або більше тотожних дій, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Наприклад, єдиним продовжуваним злочином є ре­алізація єдиного умислу щодо незаконного виготовлення підряд певної кількості підроблених недержавних цінних паперів, а так само дії особи, яка виготовила підроблені недержавні цінні папери з метою їх збуту і відразу збула їх.

13. Під матеріальною шкодою в частинах 2 та 3 цієї статті слід розуміти ту матеріальну шкоду, яка завдана державі, юридичним особам або окремим громадянам. Вона може полягати у втраті коштів чи іншого майна покупця­ми підроблених цінних паперів або особами, які виконали майнове зобов'я­зання, посвідчене такими цінними паперами (наприклад, сплатили борг, ви­платили дивіденди, передали майно при ліквідації емітента), у збитках від знецінення дійсних цінних паперів тощо. Визначення шкоди як великої (триста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та особли­во великої (тисяча і більше таких мінімумів) передбачене в примітці до ст. 224 КК.

14. Про поняття вчинення злочину організованою групою див. ст. 28 КК та коментар до неї.

15. Злочин, передбачений ст. 224 КК, слід відрізняти від суміжних зло­чинів, предметом яких можуть бути інші документи, що використовуються у сфері господарської діяльності. Зокрема, підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, збут чи використання підроблених документів на переказ чи платіжних карток кваліфікується за ст. 200 КК. Учинення аналогічних дій з підробленими зна­ками поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних машин, проїзних документів і документів на перевезення ван­тажу кваліфікується за ст. 215 КК; якщо предметом виступали підроблені марки акцизного збору або контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм чи голографічні захисні елементи — за ст. 216 КК. Відповідальність за виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених білетів державної лотереї встановлена у ст. 199 КК. У багатьох випадках на практиці застосовуються загальні норми про відповідальність за підроблення документів, збут та використання таких документів, передбачені статтями 358 та 366 КК. Наприклад, така норма мо­же застосовуватися для кваліфікації підробки виписок із рахунків у цінних паперах. Такі виписки є офіційними документами, що підтверджують право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, проте самі цінними паперами не визнаються.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук