Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ VII (ст.199-235) Стаття 223. Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів

Стаття 223. Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів

Особлива частина - Розділ VII (ст.199-235)
157

Стаття 223. Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів

1. Випуск (емісія) громадянином або службовою особою суб'єкта гос­подарської діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними робота­ми на строк до двох років. 2. Внесення громадянином або службовою особою суб'єкта госпо­дарської діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів, якщо ці дії заподіяли велику матеріальну шкоду інвес­торові, — караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

 

1. В частинах 1 та 2 ст. 223 КК передбачені два самостійні склади зло­чинів. Об'єктом цих злочинів є суспільні відносини у сфері випуску (емісії) цінних паперів суб'єктами господарювання та громадянами.

2. Предмет злочину за ч. 1 ст. 223 КК — цінні папери, які можуть випу­скатися суб'єктами господарської діяльності чи громадянами у формі їх відкритого розміщення лише за умови реєстрації емісії у встановленому за­коном порядку.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випусти­ла, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам (ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фо

ндову біржу» від 18 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 38. — Ст. 508). Відповідно до цього Закону в Україні можуть випуска­тися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх дер­жавних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; век­селі; приватизаційні папери. У Законі України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р. (ВВР. — 1996. — № 51. — Ст. 292) також виділяються похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи про­даж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів (ст. 1). Проте обіг похідних цінних паперів, а також цінних паперів іноземних емітентів на території Ук­раїни поки що є обмеженим і недостатньо врегульованим законом.

Обов'язкова реєстрація певних видів цінних паперів повинна передбача­тися законом. Здійснюється така реєстрація уповноваженими особами Дер­жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальними органами (далі — ДКЦПФР), які потім вносять відповідні відомості до За­гального реєстру випуску цінних паперів, а також контролюють випуск та обіг цінних паперів. За одним номером реєструється один випуск — певна сукупність цінних паперів одного емітента, що можуть мати різні умови емісії, але надають однакові права. У статті 223 КК йдеться саме про такі цінні папери.

Предметом цього злочину можуть бути лише недержавні цінні папери, емітентами яких є суб'єкти господарювання або громадяни, які від свого імені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Предметом цього злочину, зокрема, можуть бути акції, облігації під­приємств та інвестиційні сертифікати. Обов'язковість їх реєстрації передбаче­на законами України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. та «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. (ВВР. - 2001. - № 21. - Ст. 103).

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольо-ву участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членст­во в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає пра­во його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошо­вих коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вар­тість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою фік­сованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Цільові облігації випускаються під зазначені в них товари (послуги).

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

3. Об'єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 223 КК — це випуск (емісія) цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку.

4. Випуск (емісія) цінних паперів — це дії з первинного розміщення цінних паперів, тобто відчуження цінних паперів первинним власникам шляхом укладання цивільно-правових договорів. Наприклад, здійснення підписки на акції, продаж облігацій або інвестиційних сертифікатів. Терміни «випуск» та «емісія» у цій статті є синонімами. У такий спосіб законодавець наголошує, що йдеться про випуск як певні дії емітента, а не як сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером та однаковими правами (у законодавстві про цінні папери використані обид­ва ці значення).

Під відкритим розміщенням слід розуміти відчуження цінних паперів юридичним чи фізичним особам, коло яких заздалегідь не визначене. Для такого розміщення характерним є використання прилюдної пропозиції, тоб­то повідомлення про відкритий продаж цінних паперів, зроблене у засобах масової інформації або іншим чином та звернене до невизначеної кількості осіб.

5. Випуск (емісія) цінних паперів може здійснюватися безпосередньо емітентом або за його дорученням торговцем цінними паперами (ст. 26 За­кону України «Про цінні папери і фондову біржу») чи компанією з управління активами (Закон України «Про інститути спільного інвестуван­ня (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»). Форма паперів, які розміщуються, може бути документарною і бездокументарною. Випуск цінних паперів (іменних або на пред'явника) у документарній формі перед­бачає виготовлення сертифікатів. Сертифікат — бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу (цінних паперів) і містить визначені за­конодавством реквізити та назву виду цінного паперу (акція, облігація то­що) або найменування «сертифікат акцій (облігацій тощо)» і засвідчує пра­во власності на цінний папір (цінні папери). Випуск цінних паперів у без-документарній формі здійснюється шляхом відкриття рахунків у системі електронного обігу цінних паперів та облікового запису на них, який є підтвердженням права власності на цінний папір. Згідно із законом випис­ка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери, а самі рахунки у цінних па­перах можуть вести зберігачі та депозитарії цінних паперів (Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. (ВВР. — 1998. — № 15. — Ст. 67).

6. У законодавстві про цінні папери передбачені різні види їх державної реєстрації у ДКЦПФР: а) випуск, б) інформація про випуск (емісію), в) проспект емісії, г) звіт про наслідки розміщення. Залежно від виду цінних паперів ці види реєстрації певним чином поєднуються, а сам порядок реєстрації має особливості, які значимі для кваліфікації злочину, передбаче­ного ст. 223 КК.

У всіх випадках відкритого розміщення цінних паперів обов'язковою є реєстрація не тільки випуску, а й самої інформації про випуск (проспекту емісії). Для одних видів цінних паперів ці види реєстрації здійснюються од­ночасно (на підставі однієї заяви емітента), для інших — у певній послідо­вності (емітент подає окремі заяви в різний час). Зокрема, передбачена од­ночасна реєстрація: а) інформації про випуск та випуску облігацій підприємств; б) проспекту емісії та випуску акцій корпоративного інвестицій­ного фонду; в) проспекту емісії та випуску інвестиційних сертифікатів пай­ового інвестиційного фонду. У випадках емісії акцій відкритих акціонерних товариств у різний час у такій послідовності реєструються: а) інформація про випуск акцій, б) звіт про наслідки підписки на акції, в) випуск акцій.

Якщо порядок випуску (емісії) певних цінних паперів передбачає де­кілька державних реєстрацій, то для об'єктивної сторони злочину, передба­ченого ч. 1 ст. 223 КК, достатньо вчинення відповідних дій за відсутності хоча б однієї з них. Цей висновок базується на законодавстві про цінні па­пери, згідно з яким саме право особи на випуск (емісію) цінних паперів ви­никає з моменту відповідної обов'язкової державної реєстрації, а якщо та­ких реєстрацій декілька, то з кожною з них пов'язане виникнення права осо­би на вчинення певних дій у процедурі випуску (емісії) цінних паперів. В останніх випадках при кваліфікації злочину слід звертати увагу на те, з якою саме обов'язковою державною реєстрацією в законодавстві пов'язане право особи вчинити певні дії та чи виникло або не виникло таке право. На­приклад, можливі ситуації, коли при емісії акцій відкритого акціонерного товариства після реєстрації інформації про їх випуск (емісію) не відбулося реєстрації звіту про підписку на акції, а відразу був зареєстрований сам ви­пуск. Якщо особа в такій ситуації укладає угоду на виготовлення бланків сертифікатів акцій та передає виготовлені сертифікати акцій інвестору, це не може кваліфікуватися за ч. 1 ст. 223 КК, тому що право на такі дії зако­ном пов'язане саме з реєстрацією випуску, а не звіту про підписку на акції.

7. Порядок випуску (емісії) цінних паперів та державної реєстрації емісії встановлений законами України: «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р., «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 49. — Ст. 682), «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р., «Про Національну депози­тарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р., «Про інститути спільного інвестування (пайові та кор­поративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. та іншими норматив­ними актами, зокрема «Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств», затвердженим наказом ДКЦПФР від 20 вересня 1996 р. № 210 (у редакції від 9 лютого 2001 р.) (ОВУ. - 2001. - № 22. - Ст. 1019); «Положенням про порядок реєстрації випуску акції корпоративного інвестиційного фонду з метою здійснення спільного інвестування при їх розміщенні шляхом прилюдної пропозиції», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 8 січня 2002 р. № 7 (ОВУ. — 2002. — № 5. — Ст. 214); «Положенням про порядок реєстрації ви­пуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду при їх розміщенні шляхом прилюдної пропозиції», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 8 січня 2002 р. № 10 (ОВУ. - 2002. - № 5. - Ст. 217); «По­ложенням про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інститу­ту спільного інвестування», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 9 січня 2003 р. № 3 (ОВУ. - 2003. - № 6. - Ст. 270).

8. При вирішенні питання, які дії входять в об'єктивну сторону цього скла­ду злочину, та визначенні моменту закінчення злочину слід враховувати таке. Фактично випуск (емісія) як сукупність дій включає в себе як дії, вчинені до державної реєстрації (наприклад, прийняття емітентом рішення про випуск цінних паперів), так і ті, що вчинені після такої реєстрації (реєстрацій). В об'єктивну сторону цього складу злочину входять тільки ті дії, які особа має право вчиняти лише після державної реєстрації. Моментом закінчення злочи­ну слід визнавати укладання цивільно-правового договору хоча 6 одним із інвесторів про відчуження йому хоча б однієї одиниці цінних паперів (напри­клад, підписка на акції без реєстрації інформації про їх випуск) або передачу інвестору хоча б одного примірника цінних паперів (наприклад, за наявності державної реєстрації інформації про випуск особа передає сертифікат акції без реєстрації самого випуску акцій або перераховує хоча б один примірник без-документарних цінних паперів на рахунок інвестора). Саме опублікування особою інформації про випуск цінних паперів без державної реєстрації може кваліфікуватись як замах на вчинення цього злочину.

9. Суб'єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 223 КК — прямий умисел. Мо­тив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не вплива­ють, але можуть враховуватися при призначенні покарання.

10. Суб'єктом злочину за ч. 1 ст. 223 КК може бути громадянин або службова особа суб'єкта господарської діяльності, які досягли 16-річного віку. Громадянин може вчинити цей злочин, зокрема, коли він є засновни­ком акціонерного товариства і здійснює підписку на акції без державної реєстрації інформації про випуск цих акцій (ст. 26 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.). Про поняття «службова особа» див. примітку та коментар до ст. 364 КК.

11. Предмет злочину за ч. 2 ст. 223 КК — документи, що подаються для реєстрації емісії цінних паперів.

Тут ідеться про ті документи, що відповідно до законодавства про цінні папери обов'язково подаються в ДКЦПФР для реєстрації: а) випуску цінних паперів, б) інформації про випуск (емісію), в) проспекту емісії, г) звіту про наслідки розміщення цінних паперів. Для різних актів реєстрації цінних па­перів передбачені самостійні переліки цих документів. Предметом цього зло­чину також є документи, які обов'язково подаються для реєстрації змін до інформації про випуск цінних паперів (проспекту емісії).

Поняттям цінних паперів, на відміну від ч. 1 цієї статті, охоплюються як ті цінні папери, що випускаються у формі їх відкритого розміщення, так і в інших формах, наприклад розподілу всіх акцій між засновниками закритого акціонерного товариства. У зв'язку з цим слід враховувати, що проспект емісії цінних паперів може підлягати обов'язковій реєстрації в ДКЦПФР у всіх випадках, а не лише при їх відкритому розміщенні. Наприклад, така ви­мога стосується цінних паперів інститутів спільного інвестування (ст. 39 За­кону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпора­тивні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р.).

12. Переліки документів, що обов'язково подаються в ДКЦПФР для реєстрації емісії цінних паперів, передбачають нормативні акти, що названі в коментарі до ч. 1 цієї статті (п. 7), а також, зокрема, такі рішення ДКЦПФР: «Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про емісію акцій відкритих акціонерних товариств, які створюються шляхом заснування органом, уповноваженим управляти об'єктами державної влас­ності, та холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», затверджене рішенням від 15 лютого 1998 р. № 25 (ОВУ. — 1999. — № 10. — Ст. 401); «Положення про порядок реєстрації ви­пуску акцій під час реорганізації товариств», затверджене рішенням від ЗО грудня 1998 р. № 221 (ОВУ. - 1999. - № 10. - Ст. 398); «Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при збільшенні статутного фонду у зв'язку з індексацією основних фондів», затверджене рішенням від 17 березня 2000 р. № 25 (ОВУ. - 2000. - № 13. - Ст. 551);

«Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації», затверджене рішенням від 26 квітня 2000 р. № 39 (ОВУ. — 2000. — № 18. — Ст. 758); «Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду», затверджене рішенням від 14 ве­ресня 2000 р. № 125 (ОВУ. - 2000. - № 40. - Ст. 1720); «Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства», затверджене рішенням від 8 квітня 1998 р. № 44 у редакції від 16 жовтня 2000 р. № 158 (ОВУ. - 2000. - № 44. - Ст. 1900); «Порядок реєстрації випуску акцій акціонерними товариствами, які створені в процесі приватизації (корпоратизації) і 100 відсотків акцій яких належать державі, при зміні форми випуску», затверджений рішенням від 27 грудня 2000 р. № 244 (ОВУ. — 2001. — № 4. — Ст. 168); «Положення про порядок реєстрації випуску акцій корпоративного (венчурного, недиверсифіковано-го) інвестиційного фонду з метою здійснення спільного інвестування при їх приватному розміщенні», затверджене рішенням від 8 січня 2002 р. № 8 (ОВУ. — 2002. — № 5. — Ст. 215); «Положення про порядок реєстрації ви­пуску інвестиційних сертифікатів пайового (венчурного, недиверсифікова-ного) інвестиційного фонду при їх приватному розміщенні», затверджене рішенням від 8 січня 2002 р. № 9 (ОВУ. - 2002. - № 5. - Ст. 216); рішен­ня «Щодо реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, ство­рених у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності» від 18 березня 2002 р. № 102 (ОВУ. — 2002. — № 16. — Ст. 883); «Положення про порядок реєстрації ви­пуску акцій закритих акціонерних товариств», затверджене рішенням від 11 червня 2002 р. № 167 (ОВУ. - 2002. - № 29. - Ст. 1393); «Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні», за­тверджене рішенням від 20 листопада 1997 р. № 42 (Урядовий кур'єр. — 1998. - 7 лютого. - № 25-26).

13. Об'єктивну сторону злочину за ч. 2 ст. 223 КК характеризують:

1) альтернативні дії — внесення в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації або затвердження таких документів; 2) наслідок — велика матеріальна шкода інвесторові;

3) причинний зв'язок між дією та наслідком.

14. Недостовірна інформація — це дані про вигадані факти (наприклад, про збори акціонерів, які не проводилися) або спотворення дійсних фактів (наприклад, спотворення даних фінансового звіту), або заперечення справжніх фактів.

Внесення в документи завідомо недостовірної інформації може здійснюва­тися під час їх складання (виготовлення) або виражатися в підробленні вже виготовленого документа (виправленні чи внесенні нового тексту, зміні чи поставленні нового підпису тощо). Затвердження документа — це виконання особою покладених на неї управлінських повноважень щодо затвердження певних документів, яке виявляється в прийнятті відповідного управлінсько­го рішення та підтвердженні цього факту в передбачений законодавством спосіб на самому документі (поставленні підпису, відбитка печатки тощо).

15. Матеріальна шкода, заподіяна інвесторові, визнається великою, якщо вона у п'ятсот чи більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян (згідно з приміткою до ст. 218 КК). Така шкода може бути завдана одному або сумарно декільком інвесторам та полягати у втраті ни­ми інвестованих грошових коштів унаслідок банкрутства емітента цінних паперів чи фактичного знецінення цінних паперів після розкриття недо­стовірної інформації тощо.

16. Інвестор на ринку цінних паперів — фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій рахунок із метою одержан­ня доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до чинного законо­давства (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних па­перів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р.).

17. Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку — вели­кої матеріальної шкоди інвесторові.

18. Суб'єктивна сторона злочину за ч. 2 ст. 223 КК — умисел. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання. Завідомість означає усвідомлення особою недостовірності інформації ще до вчинення відпо­відної дії з документом.

19. Суб'єкт злочину за ч. 2 ст. 223 КК — громадянин або службова осо­ба суб'єкта господарської діяльності, які досягли 16-річного віку. Це може бути громадянин, який виступає засновником акціонерного товариства, службова особа суб'єкта господарської діяльності, що здійснює емісію цінних паперів, а також інші особи, які мають право засвідчувати своїми підписами та печатками ті документи, що подаються для реєстрації емісії цінних паперів. Наприклад, у процедурі реєстрації інформації про випуск акцій відкритого акціонерного товариства таке право можуть мати особи, які діють від імені торговця цінними паперами, аудитора (аудиторської фірми), реєстратора, депозитарію. У випадках вчинення цього злочину службовою особою може виникати конкуренція загальної (ч. 2 ст. 366 КК) та спеціаль­ної (ч. 2 ст. 223 КК) норм, яку слід вирішувати застосуванням тільки спеціальної норми.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук