103

---

Стаття 225. Обман покупців та замовників

1. Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, як­що ці дії вчинені у значних розмірах, — караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників, — караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Примітка. Обманом покупців та замовників у значних розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду в сумі, що перевищує три неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

1. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері реалізації то­варів та надання послуг суб'єктами господарської діяльності. Додатковий об'єкт — власність покупців та замовників.

2. Предметом злочину можуть бути товари (наприклад, при обважуванні) або гроші (наприклад, при обраховуванні).

3. Об'єктивну сторону цього злочину характеризують: 1) діяння — обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг;

2) наслідок — матеріальна шкода громадянинові в сумі, що перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком.

4. Обмірювання як спосіб учинення цього злочину характеризується тим, що особа вводить в оману покупця чи замовника щодо вим

іру, зокрема, до­вжини, площі чи об'єму, внаслідок чого при обчисленні оплати товарів чи послуг враховуються завищені результати виміру. При обважуванні ана­логічний обман стосується виміру ваги.

Обмірювання та обважування під час реалізації товарів призводить до то­го, що покупці одержують їх у меншій, чим оплачено, кількості вимірних одиниць, тобто менше за довжиною, площею, об'ємом, вагою тощо. Обман­ний вимір можливий як під час безпосередньої реалізації товарів, так і під час їх попереднього фасування. Обмірювання та обважування під час надан­ня послуг, зокрема, може полягати в обмані щодо виміру наданих послуг (наприклад, тривалості телефонних переговорів), отриманих від замовника предметів тощо.

5. Обраховування характеризується тим, що особа вводить в оману покуп­ця чи замовника щодо розрахунку вартості товарів, послуг, використаних матеріалів або щодо кількості одиниць товарів, які реалізуються, або щодо суми грошей, які приймаються чи видаються під час оплати товарів чи по­слуг.

6. Під іншим обманом покупців та замовників слід розуміти продаж фаль­сифікованих товарів (наприклад, розбавлених водою молока чи пива; пред­метів, в яких окремі частини (деталі) замінені на більш зношені) або не­повного комплекту товарів, передача одного предмета під виглядом іншого, продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого, стягування плати за послу­ги, що надаються безкоштовно (наприклад, за ремонт виробу під час га­рантійного строку), перевищення встановлених цін на товари чи послуги, приписку робіт, що не виконувались, тощо.

7. Обман покупців та замовників може бути вчинено як одним способом, так і кількома способами одночасно, що не впливає на кваліфікацію злочи­ну. У випадках, коли особа підробила офіційний документ, печатку, штамп чи бланк і використала його для обману покупців чи замовників, а також коли вона використала офіційний документ, печатку, штамп чи бланк, підроблений іншою особою, потрібна додаткова кваліфікація за стаття­ми 358 чи 366 КК. Якщо особа спочатку виготовила або переробила фаль­сифіковані вимірювальні прилади чи інструменти з метою їх використання і згодом використала для обману покупців та замовників, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 226 та 225 КК. У цих випадках слід відрізняти виготовлення або переробку фаль­сифікованих вимірювальних приладів чи інструментів від неправильних дій при використанні нефальсифікованого приладу, які можуть призводити до недостовірних результатів вимірювання (див. коментар до ст. 226 КК).

8. Загальною ознакою обману в цьому складі злочину є те, що особа умисно повідомляє потерпілому неправдиві відомості або приховує певні обставини з метою ввести його в оману або продовжити стан обману щодо тих дій, якими завдається матеріальна шкода. Внаслідок цього потерпілий, перебуваючи в стані обману, сам більше передає або менше одержує грошей чи іншого майна. Реалізація товарів та надання послуг за завищеними ціна­ми за дійсною згодою на це покупця чи замовника або шляхом примушува­ння його до такої оплати не містить складу цього злочину, однак за наяв­ності підстав можуть кваліфікуватися, зокрема, за статтями 189, 354 чи 368 КК.

9. Обман покупців та замовників під час реалізації товарів або надання послуг означає, що це діяння вчинене за наявності цивільно-правових відно­син між особою та покупцем чи замовником щодо реалізації товарів чи на­дання послуг. Якщо особа укладала угоду щодо реалізації товарів чи надан­ня послуг без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались угодою, і отримала майно за умови виконання якого-небудь зобов'язання, яке не збиралась виконувати, а в дійсності уже в момент заволодіння чужим майном мала намір його привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство (ст. 190 КК).

10. Для кваліфікації обману покупців та замовників не має значення місце його вчинення. Цей злочин може вчинятися на підприємствах торгівлі, комунального господарства, громадського харчування, побутового обслуговування населення, на ринках та в інших місцях.

11. Покупцями і замовниками в значенні ст. 225 КК є тільки окремі гро­мадяни. Обман представників підприємств, установ або організацій кваліфі­кується як шахрайство (ст. 190 КК).

12. Під обманом покупців та замовників у значних розмірах слід розуміти, згідно з приміткою до ст. 225 КК, такий обман, який фактично спричинив матеріальну шкоду громадянинові в сумі, що перевищує три неоподаткову­вані мінімуми доходів громадян. Така шкода завдається одному громадяни­нові шляхом учинення одного діяння або двох чи більше діянь, які є про­явом єдиного продовжуваного злочину. В останніх випадках обов'язковою ознакою є наявність єдиного злочинного наміру, який об'єднує декілька то­тожних діянь, наприклад, завищення ваги різних товарів, які окремо зважу­ються і разом продаються одному громадянинові. Тотожність діянь означає, що кожне з них є обманом покупця чи замовника, способи їх вчинення мо­жуть бути однаковими або різними. Про поняття єдиного продовжуваного злочину див. також ст. 32 КК та коментар до неї.

13. Злочин вважається закінченим з моменту, коли матеріальна шкода в сумі, що перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян, була фактично завдана покупцеві або замовникові. Як правило, це момент закінчення розрахунків за товари чи послуги, наприклад, коли продавець вже одержав гроші в названій вище сумі від покупця. Можлива відпові­дальність за замах на цей злочин (кваліфікується за відповідною частиною статей 15 та 225 КК), коли його не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи, наприклад, коли зазначена сума вказана в доку­менті, що був переданий замовнику з пропозицією оплати через касу під­приємства, проте письмовий обман був виявлений замовником відразу або після внесення в касу суми, що не перевищує трьох неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян.

14. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть вра­ховуватися при призначенні покарання.

Якщо обман покупців чи замовників був учинений з метою покриття не­стачі майна, що виникла внаслідок його привласнення чи розтрати або че­рез службову недбалість, можлива кваліфікація за сукупністю злочинів, пе­редбачених відповідно статтями 225 та 191 або статтями 225 та 367 КК.

15. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка після досягнення 16-річного віку реалізує товари або надає послуги від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання. Останнім визнається як юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, так і фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності. Таке тлумачення суб'єкта злочину пов'яза­не з тим, що в ст. 225 КК йдеться про злочин проти суспільних відносин у сфері господарської діяльності, учасником яких є суб'єкт господарювання.

За статтею 225 КК можуть нести відповідальність як особи, які безпосе­редньо реалізують товар чи надають послуги (продавці, офіціанти, майстри по ремонту виробів тощо), так і ті особи, які здійснюють розрахунки за то­вари чи послуги (касири, особи, які оформляють продаж товару в кредит, тощо), а також особи, які готують товари до реалізації (розфасовники, на­ладчики торгових автоматів тощо). Суб'єктом цього злочину в судовій прак­тиці визнаються не тільки працівники підприємств, а й інші особи, які ре­алізують товари в підприємствах (п. 8 постанови ПВСУ «Про судову прак­тику в справах про обман покупців» від 2 березня 1973 р. № 2 (Постанови (1963-2000)... - Т.2. - С. 187).

Службові особи суб'єктів господарювання, які обманюють покупців та за­мовників чи беруть участь в їх обмані, за наявності в їхніх діях також і ознак зловживання службовим становищем, несуть відповідальність за стат­тями 225 та 364 КК. Так само кваліфікуються дії службових осіб, які дали підлеглим їм по службі працівникам вказівку про обман покупців чи замов­ників.

Обман громадян при здійсненні незареєстрованої підприємницької діяль­ності, а також в інших випадках, коли він учиняється при реалізації товару або наданні послуги не від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання (наприклад, під час продажу продукції, вирощеної в особистому підсобному господарстві), кваліфікується як шахрайство (ст. 190 КК).

16. Діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 225 КК за умови, що судимість осо­би за злочин, передбачений цією статтею, не була погашена чи знята в пе­редбаченому законом порядку. Про поняття судимості, погашення та зняття її див. статті 88-91 КК і коментар до них.

17. Обман покупців чи замовників працівниками торгівлі, громадського харчування і сфери послуг та громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, якщо матеріальна шкода, заподіяна таким обманом, не перевищує трьох неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 1552 КпАП.

 

< Попередня   Наступна >