Стаття 232. Розголошення комерційної таємниці

Особлива частина - Розділ VII (ст.199-235)
114

Стаття 232. Розголошення комерційної таємниці

Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника осо­бою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, — карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

 

1. Об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують захист ко­мерційної таємниці.

2. Предмет злочину — комерційна таємниця. Про поняття комерційної таємниці див. коментар до ст. 231 КК.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у розголошенні комерційної таємниці без згоди її власника, якщо це завдало істотної шкоди суб'єкту гос­подарської власності.

4. Під розголошенням відомостей слід розуміти передачу їх без згоди влас­ника хоча б одній особі, що не володіла такою таємницею. Розголошення може бути здійснене у будь-який спосіб — усно, письмово, із використан­ням засобів зв'язку, друкованих або інших засобів масової інформації, комп'ютерних мереж тощо.

5. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є завдання істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності (власнику комерційної таємниці), яка перебуває у причинному зв'язку з розголошенням ко­мерційної таємниці. Така шкода визначається, як і в ст. 231 КК, кожного разу з урахуванням всіх обставин справи. Вона може бути майновою, напри­клад, у виді значних матеріальних збитків, які завдані суб'єкту господарсь­кої діяльності і викликані спадом виробництва, необхідністю його п

ере­орієнтування, зменшенням клієнтури тощо. Істотна шкода може бути і в інших формах (моральна, ідеологічна тощо).

6. Злочин вважається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності.

7. Суб'єктивна сторона характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що розголошує комерційну таємницю і бажає цього. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є спеціальний мотив — корис­лива або інша особиста заінтересованість. Корисливий мотив пов'язаний із прагненням особи одержати від цього матеріальну вигоду. Інші особисті мо­тиви — це, наприклад, помста, заздрість, образа, родинні й товариські спо­нукання, бажання догодити близькій людині тощо.

Щодо наслідків у вигляді істотної шкоди може мати місце як умисел, так і необережність.

8. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, якій комерційна таємни­ця стала відомою у зв'язку з професійною або службовою діяльністю. Це оз­начає, що зазначені відомості були ввірені особі або до них вона мала до­ступ. Суб'єктом злочину можуть бути як звичайні працівники, так і служ­бові особи, наприклад, працівники прокуратури, досудового слідства, подат­кових органів, суду чи нотаріату, які одержали відповідні відомості під час виконання своїх службових обов'язків. Зазначені особи є суб'єктами цього злочину також у тих випадках, коли вони хоч і звільнилися з роботи чи служби, проте зобов'язані не розголошувати комерційну таємницю, яка ста­ла їм відомою до їх звільнення.

 

< Попередня   Наступна >