Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ V (ст.157-184) Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

Особлива частина - Розділ V (ст.157-184)
249

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними пе­реконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлен­ня прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовни­ми або іншими ознаками, — караються штрафом до п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, — караються виправними роботами на строк до двох років або позбавлен­ням волі на строк до п'яти років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

 

1. У відповідності до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Передбачена у ст. 161 КК кримінальна відповідальність є однією з гарантій захисту консти­туційних прав громадян, що тут розглядаються.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, які забезпечують рівноправність громадян і їх права.

3. Об'єктивна сторона виявляється у здійсненні будь-якої дії

, спрямова­ної на розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі та нена­висті; на приниження національної честі та гідності або образу почуттів гро­мадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями; а також прямому чи непрямому обмеженні прав або встановленні прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

4. Під розпалюванням національної, расової або релігійної ворожнечі і не­нависті слід розуміти розповсюдження будь-яких ідей і поглядів, що підри­вають довіру і повагу до певної національності, раси або релігійного віро­сповідання, а також викликають зневагу або почуття ненависті до традицій, культури, способу життя, релігійних обрядів громадян даної національності чи раси тощо. Це також може бути поширення різноманітних закликів, ви­гадувань, що формують у людей почуття озлобленості, відчуження і викли­кають національну ворожнечу або розбрат.

Способи розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі на кваліфікацію не впливають. Ворожнеча може розповсюджуватись будь-яким чином: усно, письмово, шляхом агітації, пропаганди, в наглядно-демонст­раційному вигляді. При цьому висловлювані ідеї та погляди мають суто за­гальний характер і не звернені до конкретної особи. Для кваліфікації злочи­ну також не має значення, відповідають чи ні дійсності особливості, які при-писуються тій чи іншій нації. Головна спрямованість вчинених діянь — посіяти між людьми різних національностей, рас, релігійних конфесій взаємну недовіру, розвинути відчуження, підозрілість, що переходять у стійку ворожість.

5. Приниження національної честі та гідності або образа почуттів грома­дян у зв'язку з їх релігійними переконаннями мають за мету — принизити, образити, тобто показати неповноцінність, обмеженість людей конкретної національності або віросповідання. Воно може виражатися в різних формах третирування громадян: наклепі, цькуванні, знущанні над культурою, релігійними обрядами, звичаями тощо будь-якої нації, дискримінації осіб певної національності або раси. Такі дії можуть мати окремий характер або виступати складовим елементом попередніх дій по розпалюванню ворож­нечі. '*

6. Обмеження прав громадян виявляється в прямому або непрямому ущемленні їх прав у будь-якій сфері діяльності залежно від національної, расової належності, статі, мови, релігійних переконань тощо або, навпаки, у встановленні прямих і непрямих привілеїв (тобто незаконних пільг будь-якого характеру) на цих же підставах. Так, обмеження конституційних прав громадянина, наприклад, може бути в наданні переваги перед ним іншим громадянам (іншої національності, статі) при прийомі на роботу, навчання, в той час як потерпілий громадянин мав бути прийнятим виходячи із закон­них підстав. Або при звільненні з роботи (наприклад, при скороченні робо­чих місць) національна належність або мова беруться за підставу для звільнення громадянина. Порушення даних прав може мати місце при по­данні до заохочення, нагороди, при висуванні на конкурс, присудженні кон­курсної премії тощо, якщо ці дії були обумовлені національним походжен­ням, майновим станом, ставленням до релігії.

7. Даний злочин має формальний склад і вважається закінченим з момен­ту вчинення будь-якої дії, вказаної в законі.

Якщо національні, расові, релігійні та інші переконання не є підставою порушення рівноправності громадян, то вони не можуть розглядатися як цей злочин.

8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною в формі прямо­го умислу. Мотиви найчастіше мають націоналістичне забарвлення: нена­висть до іншої національності, уявна думка про перевагу тієї чи іншої раси, мови, релігійної конфесії тощо. Мета вчинення злочину випливає із спрямо­ваності вчинюваних дій — розпалити національну, расову чи релігійну во­рожнечу; принизити національну гідність; показати переваги або не­повноцінність громадян за ознакою їхнього ставлення до релігії, за на­ціональною або расовою належністю.

9. Суб'єктом злочину може бути будь-яка фізична осудна особа, що до­сягла 16-річного віку.

10. У частині 2 ст. 161 КК передбачена відповідальність за зазначені ви­ще дії, поєднані з насильством, обманом або погрозами, а також вчинені по­садовою особою.

11. Поняття насильства передбачає всі види спричинення шкоди здо­ров'ю: завдання ударів, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушко­джень, за винятком випадків спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які кваліфікуються за сукупністю злочинів.

12. Обман полягає у повідомленні потерпілому завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванні певних подій з метою створення неправильного уявлення про них.

13. Змістом погрози охоплюється будь-яке психічне насильство: заляку­вання потерпілого із застосуванням до нього фізичного насильства, розголо­шення про потерпілого відомостей, які його ганьблять, погроза знищити або пошкодити особисте майно потерпілого.

14. Вчинення даного злочину службовою особою означає, що між дією службової особи, яку вона вчинила, виходячи із свого службового стану, на­приклад, владні функції, наявність технічних засобів тощо, і фактом розпа­лювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті має місце причинний зв'язок. Поняття службової особи див. у коментарі до ст. 364 КК.

15. За частиною 3 ст. 161 КК настає відповідальність у разі вчинення дій, передбачених частинами першою або другою даної статті, якщо вони були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

16. Поняття організованої групи див. у коментарі до ст. 28 КК.

17. Під загибеллю людей в ч. З ст. 161 КК слід розуміти загибель хоча б однієї людини, в тому числі і шляхом її самогубства внаслідок систематич­ного приниження її національних, расових чи релігійних почуттів, або в ре­зультаті неправомірного порушення її прав.

18. Під іншими тяжкими наслідками даного злочину слід розуміти нео­бережне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, завдання великих ма­теріальних збитків, виникнення масових заворушень тощо. Поєднання пору­шення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належ­ності або ставлення до релігії з умисним вбивством, умисним тяжким тілесним ушкодженням підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, пе­редбачених ч. З ст. 161 та статтями 115 або 121 КК.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук