110

---

Стаття 162. Порушення недоторканності житла

1. Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, не­законне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне висе­лення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, — караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насиль­ства чи з погрозою його застосування, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

 

1. Стаття 30 Конституції України гарантує кожному громадянину недо­торканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого во­лодіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотиво­ваним рішенням суду.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пору­шує конституційне право громадянина на недоторканність житла. Під пору­шенням недоторканності житла слід розуміти протиправне таємне або відкрите проникнення в чуже житло (будинок, квартиру або кімнату) без згоди власника житла на такі дії.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у виконанні однієї з таких дій:

а) незаконному проникненню в житло або інше володіння особи проти його волі; б) в незаконному проведенні в них огляду або обшуку; в) в незакон­ному виселенні; г) інших діях, що порушують недоторканність житла грома­дян.

4. Незаконним є будь-яке проникнення до житла всупереч чинному зако­нодавству. Під житлом слід розуміти індивідуальний житловий будинок з житловими і нежитловими приміщеннями, що до нього належать, жиле приміщення, яке належить до житлового фонду і є придатним для постійно­го чи тимчасового проживання, а також б

удь-яке приміщення, яке призна­чене для тимчасового проживання. Не має значення проміжок часу, протя­гом якого особа проживає в даному приміщенні. Потерпілим від даного зло­чину може бути тільки фізична особа — громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Порушення встановленого законом порядку про­никнення у приміщення, яке належить за правом власності юридичній особі, не містить складу злочину, передбаченого ст. 162 КК. Такі дії, за наявності необхідних підстав, можуть бути кваліфіковані як перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК), самоправство (ст. 356 КК) або інший злочин.

Проникнення в житло сторонніх можливе лише за добровільною згодою власника на таку дію. Якщо згода була отримана в результаті насильства або погроз, то виключається і правомірність проникнення.

5. Незаконним вважається обшук, здійснюваний особами, які не мають на це права, або вчинений із порушенням Кримінально-процесуального кодек­су України, тобто особами, що за певних умов мають на це право, але в цьо­му випадку не були наділені необхідними повноваженнями (наприклад, про­ведення обшуку працівниками міліції за відсутності санкції суду). На відміну від обшуку, огляд житлового приміщення за чинним законодавством може бути проведений без рішення суду і санкції прокурора. Однак згідно з п. 13 Перехідних положень Конституції України такий порядок передба­чається змінити, і огляд житла також стане можливим лише за вмотивова­ним рішенням суду.

6. Відповідно до ч. З ст. 47 Конституції України ніхто не може бути при­мусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Незаконне виселення має місце у разі, якщо воно здійснюється без законних підстав, тобто без судового рішення, яке набуло чинності. Незаконним слід також вважати виселення, що здійснене неуповноваженими на те особами.

7. Під іншими діями, що порушують недоторканність житла громадян, слід розуміти будь-яке інше вторгнення до житла проти волі осіб, які там проживають, за винятком випадків крайньої необхідності, як то: тимчасове використання житла без згоди його власника, з метою самовільного вселен­ня до чужого житла інших осіб тощо.

8. Даний злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у цій статті дій.

9. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується лише прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що порушує недоторканність житла гро­мадян і бажає вчинити такі дії. Мотиви і мета цього злочину можуть бути різними. Однак слід мати на увазі, що з'ясування мотивів дозволяє відме­жувати даний злочин від самоправства (ст. 356 КК).

10. Суб'єктом даного злочину може бути будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку.

11. У частині 2 ст. 162 КК передбачені кваліфікуючі ознаки даного зло­чину: 1) вчинення його службовою особою; 2) вчинення із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.

12. Поняття службової особи див. у коментарі до ст. 364 КК.

13. Під насильством слід розуміти фізичне насильство, як небезпечне, так і безпечне, для життя і здоров'я потерпілого: умисне спричинення легкого тілесного ушкодження (ст. 125 КК), завдання побоїв (ст. 126 КК) тощо. Як­що потерпілому спричиняється умисне середньої тяжкості тілесне ушкод­ження (ст. 122 КК), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК) або смерть (ст. 115 КК), то винний відповідає за сукупністю статей Кри­мінального кодексу, що передбачають відповідальність за посягання на здо­ров'я та життя і за порушення недоторканності житла.

14. Погроза застосування насильства полягає в залякуванні потерпілого застосуванням до нього фізичного насильства і має бути реальною.

 

< Попередня   Наступна >