Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ V (ст.157-184) Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

Особлива частина - Розділ V (ст.157-184)
137

Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

1. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя), — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років. 2. Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медич­ного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавлен­ням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без та­кого.

 

1. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що його вчинен­ня може призвести до родинних конфліктів, до розриву сімейних відносин, спричинити серйозну моральну травму усиновленому. Таємниця усиновлення (удочеріння) охороняється законом згідно із статтями 226—228 Сімейного ко­дексу України, а особи, що розголосили її, підлягають відповідальності.

2. Безпосереднім об'єктом даного злочину є суспільні відносини, що за­безпечують нормальне функціонування сім'ї.

3. Об'єктивна сторона злочину виявляється в розголошенні таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя. Згідно зі ст. 207 Сі­мейного кодексу України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення су­ду. Під розголошенням таємниці усиновлення слід розуміти повідомлення будь-якій особі, у тому числі й усиновленому (удочеріненій), відомостей про те, що юридичний батько або мати дитини — фактично не є його кровними батьком або матір'ю. Розголошення таємниці може здійснюватись усно, письмово, за

допомогою засобів зв'язку, іншими засобами. Обов'язковою ознакою розголошення є відсутність волі усиновителя (удочерителя) на роз­криття даної таємниці. Бажання хоча б одного з подружжя усиновителів не розголошувати таємницю усиновлення уже виключає правомірність її роз­голошення.

Злочин має формальний склад, він вважається закінченим з моменту розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усинови-теля(ів), незалежно від настання суспільне небезпечних наслідків.

4. Суб'єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел. Моти­ви, якими керувався винний (наприклад, помста, користь, неприязні стосун­ки) для кваліфікації злочину значення не мають, але повинні враховуватися судом при призначенні покарання.

5. Суб'єкт злочину — загальний. Ним може бути фізична осудна особа, що досягла 16-ти років і якій таємниця усиновлення стала відома з будь-яких джерел.

6. У частині 2 ст. 168 КК передбачена відповідальність за кваліфіковані види даного злочину: вчинення його спеціальним суб'єктом та спричинення тяжких наслідків. Під спеціальним суб'єктом тут слід розуміти службову особу або працівників відповідних медичних та виховних закладів, яким відомості про усиновлення (удочеріненій) стали відомі по службі або роботі, а саме: перебування осіб, що бажають усиновити дитину на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усинов­леної дитини тощо.

Такими особами, наприклад, можуть бути: судді, секретарі судів, працівники органів опіки і піклування, органів РАГСу, місцевих державних адміністрацій; медичні працівники: лікарі та інший медичний персонал, яким на підставі виконання професійних обов'язків стало відомо про факт усиновлення (удочеріння) дитини.

7. Спричинення тяжких наслідків як кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 168 КК передбачає різні види моральної або фізичної шкоди, заподіяної як усинов­леному (удочеріненій), так і усиновителю, розпад сім'ї, психічне захворю­вання потерпілого тощо. За наявністю підстав дії, що спричинили тяжкі наслідки, можуть містити склади самостійних злочинів і кваліфікуватись за сукупністю зі ст. 168 КК.

 

< Попередня   Наступна >