Стаття 183. Порушення права на отримання освіти
Особлива частина - Розділ V (ст.157-184) |
Стаття 183. Порушення права на отримання освіти
1. Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності — карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах — карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
1. Відповідно до ст. 53 Конституції України кожний громадянин має право на освіту. Це право охоплює собою можливість одержання будь-якого виду освіти.
2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує суспільні відносини, які забезпечують громадянам право на отримання освіти.
3. Об'єктивна сторона злочину виявляється в незаконній відмові в прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності.
4. Під навчальним закладом згідно з положеннями Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 р. в редакції 1996 р. (ВВР. - 1996. - № 21. -Ст. 84) розуміють такі заклади, в яких здійснюється дошкільна, повна загальна середня освіта, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядип-ломна освіта, аспірантура, докторантура з будь-якими формами навчання — денною, вечірньою, заочною, екстернатом тощо. Такими закладами в Україні є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі будинки, школи, колегіуми, ліцеї, гімназії, школи мистецтв, дитячо-юнацькі спортивні школи, професійно-технічні училища, вищі професійні училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети, консерваторії.
6. Не може визнаватися незаконною відмовою в прийнятті до навчального закладу наявність обмежень до прийняття за медичними, віковими, професійними, творчими та іншими показниками, що встановлені відповідно до специфіки даного закладу освіти.
7. Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-яких дій, спрямованих на відмову в прийнятті до навчального закладу.
8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
9. Суб'єкт злочину — спеціальний: службова особа, яка володіє правом прийому до навчального закладу (наприклад, директор школи, ректор вищого навчального закладу, відповідальний секретар приймальної комісії, декан факультету тощо).
10. У частині 2 ст. 183 КК передбачена відповідальність за незаконну вимогу оплати за навчання в державних або комунальних навчальних закладах. Це виявляється у прямому примусі внести плату за навчання, або створенні для потерпілого таких умов, за яких він змушений сплатити за навчання в навчальному закладі. Незаконною слід визнавати вимогу оплати за навчання, яка має місце у таких випадках: а) коли вона не передбачена у даному навчальному закладі взагалі або для даної категорії осіб зокрема; б) вимагається у розмірах, інших ніж офіційно встановлені; в) вимагається в іншій, ніж передбачено в договорі (контракті) формі.
11. Відповідальність за ч. 2 ст. 183 КК передбачає незаконну вимогу оплати за навчання в державних та комунальних навчальних закладах. Тому пред'явлення такої вимоги у навчальних закладах іншої форми власності не містить даного складу злочину і може за наявністю до того підстав кваліфікуватися за ст. 364 КК як зловживання владою або службовим становищем чи за ст. 365 КК як перевищення влади або службових повноважень.
12. У тих випадках, коли службова особа вимагає передати гроші або інше майно їй особисто, вчинене за наявністю до того підстав утворює склад одержання хабара і кваліфікується за відповідною частиною ст. 368 КК.
13. Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення особі вимоги про оплату за навчання.
< Попередня Наступна >