131

---

Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя

Незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації, — караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або аре­штом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

 

1. Конституція України у ст. 32 встановила право кожного громадянина на недоторканність приватного життя, на особисту і сімейну таємницю, а та­кож заборонила збирання, зберігання, поширення конфіденційної інфор­мації про особу без її згоди. Однією з гарантій здійснення цього права гро­мадян є ст. 182 КК. Дане право може бути обмежене тільки відповідно до закону і на підставі судового рішення.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пору­шує суспільні відносини, які забезпечують недоторканність приватного жит­тя. Предмет злочину — конфіденційна інформація про приватне життя осо­би, яка може міститися в творі, що публічно демонструється, або в творі, ви­даному в засобах масової інформації, а також закріплюватися на різних ма­теріальних носіях; папері, касетах, дискетах, фотографіях тощо. До конфіденційних належать такі відомості, які складають особисту або сімейну таємницю особи, наприклад, інформація про сімейний стан, стан здоров'я, майновий стан, відомості про дату народження тощо, а також будь-які інші відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Не може визнаватися конфіденційною така інформація, яка вже була раніше оприлюднена шля­хом публікації або будь-яким іншим способом.

3. Потерпілим від даного злочину може бути будь-яка особа, без згоди якої збиралася або

розповсюджувалась подібна конфіденційна інформація.

4. Об'єктивна сторона злочину полягає у одній із таких дій, вчинених без згоди особи: а) незаконному збиранні конфіденційної інформації щодо цієї особи; б) незаконному зберіганні такої інформації; в) незаконному викори­станні конфіденційної інформації; г) незаконному поширенні зазначеної інформації; ґ) поширенні конфіденційної інформації в публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації.

5. Під незаконним збиранням конфіденційної інформації варто розуміти збір неуповноваженим на це суб'єктом відомостей про приватне життя іншої особи, що містять його особисту або сімейну таємницю.

Збирання інформації може здійснюватися з будь-яких джерел: із доку­ментів, бесід із родичами, сусідами, знайомими потерпілого тощо, як відкри­то, під пристойним приводом, так і таємно, шляхом викрадення або з вико­ристанням підслуховуючих, відеозаписуючих пристроїв, інших технічних за­собів. Якщо збирання таких відомостей було поєднане з порушенням недо­торканності житла або порушенням таємниці листування, телефонних роз­мов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, пе­редбачених статтями 182, 162 та 163 КК.

6. Незаконне зберігання зазначених відомостей — це будь-які умисні дії, пов'язані з перебуванням конфіденційної інформації у володінні винного (зберігає матеріальні носії при собі, в приміщенні, тайнику, інших місцях), незалежно від тривалості зберігання.

7. Незаконне використання або поширення конфіденційної інформації — це різні види застосування відомостей без згоди потерпілого. Так, під поши­ренням варто розуміти повідомлення відомостей про приватне життя особи, що складають особисту або сімейну таємницю, третій особі. Одним із видів поширення конфіденційної інформації є її оголошення в публічному виступі на зборах, мітингу, засіданні тощо, в творі, що публічно демонструється, — тобто її відтворення на аудіо- і відеозаписі, у громадському місці; або шля­хом обнародування цих відомостей у засобах масової інформації: у пресі, по радіо чи телебаченню тощо.

8. Злочин вважається закінченим із моменту здійснення хоча б однієї із зазначених дій. Настання суспільне небезпечних наслідків у результаті його вчинення (наприклад, самогубство) перебуває поза межами даного складу злочину і за наявністю до того підстав може отримати додаткову кваліфікацію за відповідними статтями КК.

9. Суб'єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел.

10. Суб'єктом злочину є будь-яка особа, що досягла віку кримінальної відповідальності. Якщо такі дії вчинені службовою особою з використанням наданих їй повноважень і спричинили істотну шкоду охоронюваним правам та інтересам окремих громадян, інтересам юридичних осіб, або державним чи громадським інтересам, то буде мати місце сукупність злочинів: статті 182, 364 або 365 КК. У тих випадках, коли недоторканність приватного життя бу­ла порушена внаслідок службової недбалості, то, за наявності до того підстав, вчинене кваліфікується за ст. 367 КК як службова недбалість.

 

< Попередня   Наступна >