Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ V (ст.157-184) Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу

Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу

Особлива частина - Розділ V (ст.157-184)
137

Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу

1. Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в держав­них чи комунальних закладах охорони здоров'я — карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або арештом на строк до шести місяців. 2. Незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я — карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

 

1. Конституція України у ст. 49 проголошує, що кожний має право на охо­рону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. При цьому зазна­чається, що в державних і комунальних закладах медична допомога надається безкоштовно, а існуюча система таких закладів не може бути скорочена.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на суспільні відносини, які забезпечують громадянам право на охорону здоров'я і медичну допомогу.

3. З об'єктивної сторони злочин характеризується незаконною вимогою оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закла­дах охорони здоров'я.

4. Під медичною допомогою звичайно розуміють лікування, профілак­тичні заходи, а також різні види медичних послуг, що надаються при захво­рюваннях, травмах, пологах тощо.

Державними слід вважати такі заклади охорони здоров'я, які створені на базі державної власності і отримують фінансування з державного бюд­жету. Комунальними є такі заклади, які створені органами місцевого само­врядування як особисто, так і спільно з місцевою державною ад­міністрацією на базі комунальної власності та за фінансування з місцево­го бюджету.

5. Вимогу оплати за надання медичної допомоги слід вважати незак

он­ною у випадках, якщо вона: а) взагалі не передбачена у даному медичному закладі або не передбачена для даної категорії осіб; б) вимагається не в тих розмірах, які офіційно встановлені. Перелік платних послуг, які можуть на­даватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих ме­дичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138 в ре­дакції від 11 липня 2002 р.

6. Даний злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення незакон­ної вимоги про оплату медичної допомоги.

7. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

8. Суб'єкт даного злочину — спеціальний, ним може бути тільки працівник державного або комунального закладу охорони здоров'я.

9. Злочин, передбачений у ч. 1 ст. 184 КК, слід відмежовувати від зло­чину, передбаченого в ст. 354 КК, — одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи, організації. Ці діяння відрізняються за об'єктивними і суб'єктивними ознаками. За частиною 1 ст. 354 КК винна особа одержує винагороду для себе шляхом вимагання. При цьому обумовлена винагородою поведінка суб'єкта повинна перебувати у зв'язку з покладеними на нього конкретними обов'язками. За частиною 1 ст. 184 КК винний незаконно вимагає внесення певних сум (оплати) на ко­ристь закладу здоров'я, в якому він працює. Суб'єктом злочину, передбаче­ного в ч. 1 ст. 184 КК, є тільки працівник державного чи комунального за­кладу здоров'я, а суб'єктом злочину, передбаченого в ст. 354 КК, є працівник державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою.

10. За частиною 2 ст. 184 КК настає відповідальність за незаконне скоро­чення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я.

Під мережею державних та комунальних закладів охорони здоров'я слід розуміти сукупність таких закладів, розташованих на певній території, а під скороченням мережі таких закладів — зменшення їх кількості.

11. Даний злочин вважається закінченим з моменту фактичного скорочен­ня кількості медичних закладів.

12. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого в ч. 2 ст. 184 КК, — пря­мий умисел.

13. Суб'єктом злочину є службова особа відповідного органу виконавчої влади, до компетенції якої належить забезпечення існування мережі медич­них закладів.

Якщо службова особа при виданні нормативного акта, що передбачає ско­рочення медичного закладу, перевищила свої повноваження, то її дії повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів — ч. 2 ст. 184 КК і за ст. 365 КК як .перевищення влади або службових повноважень.

 

 

< Попередня
 
Авторизація
Пошук