Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ ІІ (ст.115-145) Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Особлива частина - Розділ ІІ (ст.115-145)
166

Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, — карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

 

1. Злочин, що розглядається, є видом вбивства за пом'якшуючих обста­вин. Особа, що його вчинила, притягається до кримінальної відповідальності з урахуванням особливого психічного стану винного, обумовленого поведінкою самого потерпілого.

Так, Н. вчинила вбивство свого чоловіка, який систематично пиячив, не давав грошей, бив дружину, приводив додому інших жінок. Одного разу, будучи п'яним, він став вимагати, щоб Н. задовольнила його статеву пристрасть неприродним спо­собом, а коли Н. відмовилась, ударив її ногою в живіт. У відповідь па це Н. кухон­ним ножем завдала йому удару в груди, спричинивши смертельне поранення. Вер­ховний Суд України засудив Н. за вбивство в стані сильного душевного хвилюван­ня, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи і протизаконного насильства з бо­ку потерпілого (Рад. право. — 1968. — № 1. — С. 85).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 66 КК вчинення злочину під впливом сильного ду­шевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, є обставиною, що пом'якшує відповідальність. У статті 116 КК це положення знаходить свою подальшу конкретизацію — вчинення злочи­ну в стані сильного душевного хвилювання, що виникло внаслідок протиза­конного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку по­терпілого перетворюється в обов'язкову ознаку даного складу злочину. Але, крім цієї ознаки, для застосування ст. 116 КК законодавець вимагає наяв­ності ще низки умов.

y;">2. Об'єктивна сторона характеризується: 1) діями, спрямованими на поз­бавлення життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді смерті людини;

3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком; 4) певною об­становкою вчинення злочину.

3. Стан сильного душевного хвилювання, про який ідеться в ст. 116 КК,— це стан фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини, котра значною мірою (хоча і не повністю) втрачає контроль над своїми діями і здатність керувати ними. Пленум Верховного Суду України спеціально зазначив, що вбивство, вчине­не в стані сильного душевного хвилювання, характеризується не лише умис­лом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними (абз. 1 п. 23 поста­нови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи»).

Від фізіологічного афекту слід відрізняти патологічний, за якого людина втрачає здатність усвідомлювати свої вчинки і керувати ними. При пато­логічному афекті, який є одним з видів тимчасового розладу душевної діяльності, виключається осудність суб'єкта. Тому позбавлення життя іншої лю­дини суб'єктом, який перебуває в стані патологічного афекту, на підставі ст. 19 КК не може тягти кримінальної відповідальності.

Для вирішення питання про те, чи діяння вчинене в стані фізіологічного чи патологічного афекту, слід призначити судово-психіатричну експертизу.

Необхідно мати на увазі, що будь-який афект припускає не взагалі стан хвилювання, який у багатьох випадках присутній під час вбивства на ґрунті особистих неприязних стосунків, а стан сильного душевного хвилювання. Відсутність такого виключає стан фізіологічного афекту і тим самим мож­ливість застосування ст. 116 КК.

4. Для застосування ст. 116 КК необхідно, щоб сильне душевне хвилю­вання було викликане протизаконним насильством, систематичним знущан­ням або тяжкою образою з боку потерпілого. Тільки наявність зазначених підстав для виникнення сильного душевного хвилювання може свідчити про наявність даного складу. Якщо таке хвилювання було обумовлене іншими обставинами, склад злочину, що розглядається, відсутній.

5. Насильство може бути як фізичним (завдання ударів, побоїв, заподіян­ня тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (погроза заподіяти фізичну, моральну, майнову шкоду). Таке насильство по­винне бути значним, тобто спроможним за своїм характером викликати сильне душевне хвилювання, а також реальним, а не уявним.

Стаття 116 КК може бути застосована лише за умови, що насильство, яке викликало сильне душевне хвилювання, було незаконним, протиправним. Умисне вбивство в стані фізіологічного афекту, викликаного правомірними діями щодо винного, не містить складу злочину, що розглядається. Так, вчи­нення представником влади чи іншою службовою особою або навіть окре­мими громадянами законних дій, поєднаних з правомірним насильством (наприклад, при затриманні небезпечного злочинця), не може розглядатися як привід для виникнення сильного душевного хвилювання в розумінні ст. 116 КК.

6. Стан фізіологічного афекту може виникнути і під час бійки, будучи викликаним насильством з боку одного з її учасників. Вбивство в бійці чи сварці саме по собі не виключає можливості наявних обставин, які дають підставу розглядати вбивство як вчинене в стані сильного душевного хви­лювання, що раптово виникло.

Так, Р. був засуджений за умисне вбивство без обтяжуючих та пом'якшуючих об­ставин. Встановлено, що Р. ударом ножа вбив П., який під час сварки, що виникла між ними після пиятики, ударив його кулаком і головою в обличчя. Верховний Суд України вказав, що суд першої інстанції не врахував, що П. застосував до Р. проти­правне насильство, а також ту обставину, що за висновком судово-психологічпої експертизи у Р. є такі індивідуальні особливості, які в даній конкретній обстановці могли викликати у нього фізіологічний афект. На підставі цього вирок було зміне­но, а дії Р. кваліфіковані як вбивство у стані сильного душевного хвилювання (Рад. право. - 1990. - С. 84-85).

7. Слід мати на увазі, що протизаконне насильство може за своїм харак­тером створювати у суб'єкта право на необхідну оборону або на вжиття за­ходів, необхідних для затримання злочинця. Тут можливі ситуації вчинення вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, коли винний до того ж пере­бував у стані фізіологічного афекту, викликаного протизаконним насильст­вом — нападом. Ці випадки необхідно відрізняти від дій винного, в яких є ознаки тільки ст. 116 КК. Для злочинів, вчинених у стані сильного душев­ного хвилювання, характерним є заподіяння шкоди потерпілому не з метою захисту або його затримання і доставлення відповідним органам влади. Обов'язковою ознакою злочинів, вчинених у стані сильного душевного хви­лювання, що раптово виникло внаслідок дій потерпілого, є заподіяння шко­ди саме під впливом такого хвилювання, тоді як для злочинів, вчинених при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, не­обхідних для затримання злочинця, ця ознака не є обов'язковою.

Вбивство, хоча й вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, але яке виявилося результатом перевищення меж не­обхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфікувати не за ст. 116, а за ст. 118 КК. Це пояснюється тим, що зако­нодавець вважає вбивство, передбачене ст. 118 КК, менш небезпечним, ніж злочин, що розглядається. Тому в тих випадках, коли вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання, викликаного протизаконним фізич­ним насильством, для кваліфікації дій винного за ст. 116 КК необхідно пе­редусім виключити можливість застосування ст. 118 КК.

8. Систематичне знущання — це вчинення не менш, ніж три рази, дій, які принижують честь і гідність особи, завдаючи їй моральних страждань. Такі дії можуть, зокрема, полягати у систематичних образах, цькуванні, безпідставних обвинуваченнях у вчиненні протиправних чи аморальних дій, глузуванні, кепкуванні тощо.

9. Тяжкою образою є приниження честі й гідності особи, яке виражене в такій непристойній формі, яка вважається особливо образливою. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що до тяжкої образи слід відносити яв­но непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб (п. 23 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи»).

Така образа може бути вчинена в усній чи письмовій формі або шляхом дії. Як правило, тяжка образа супроводжується протизаконним насильством з боку потерпілого. Питання про те, яку образу вважати тяжкою, вирішується судом в кожному конкретному випадку. При цьому слід урахо­вувати не лише характер образи, а й індивідуальні особливості особи вин­ного (наприклад, його підвищену нервову збудливість, пов'язану із станом здоров'я).

Так, у справі П., засудженого за умисне вбивство без обтяжуючих та пом'якшу­ючих обставин, було встановлено, що він разом з Т. розпивав спиртні напої. Після цього Г. запропонувала йому вступити з нею в статеві стосунки, а коли П. відмо­вився, вона стала докоряти йому за статеве безсилля, вдарила триногою теодоліта по голові. Виникла сварка, в ході якої П. вихопив у потерпілої теодоліт і завдав їй численних ударів по голові, внаслідок чого від спричинених черенпо-мозкових травм сталася смерть Т. Змінюючи кваліфікацію злочину П., вища судова інстанція зазначила, що суд не оцінив, зокрема, того, що Т. непристойно, глибоко образила чоловічу гідність П., а потім ударила його триногою теодоліта по голові. Така образа і насильство з боку потерпілої Т. давали підстави і можливість визнати їх тяж­кими та протизаконними, такими, що раптово викликали у П. сильне душевне хви­лювання, і в цьому стані він позбавив потерпілу життя. Тому злочин було кваліфіковано як вбивство у стані сильного душевного хвилювання (Судебная прак­тика... - С. 130-131).

Верховним Судом України було змінено вирок, яким К. засуджено за умисне вбивство свого чоловіка К. В. без обтяжуючих та пом'якшуючих обставин.

Встановлено, що К. В., у черговий раз перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, безпричинно причепився до К., почав бити її по голові, погрожував дочці викинути у вікно її позашлюбну дитину, а потім схопив сокиру і погрожував її застосуванням дружині й дочці. Перебуваючи у збудженому стані та захищаючи себе, дочку і двомісячну онуку від цих протиправних дій, К. вирвала з рук п'яного К. В. сокиру, навалилася па нього всім тілом і, здавлюючи шию руками, задушила його. На підставі цього Верховний Суд дійшов висновку, що обставини події свідчать про вчинення К. умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілого щодо неї та членів сім'ї, пе­рекваліфікувавши її дії на відповідну статтю КК (ВВСУ. — 2000. — № 3. — С. 9—10).

10. Для наявності складу злочину, що розглядається, необхідно, щоб про­тизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа виходили саме від потерпілого, тобто від того, хто був убитий. Дії особи, що вчинила умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, не можуть кваліфікуватися за ст. 116 КК, якщо душевне хвилювання було викликане діями не потерпілого, а інших осіб.

У разі, коли винний у стані фізіологічного афекту умисно вбиває особу, яка не здійснила дій, що викликали такий стан винного, і останній усвідомлював це, відповідальність за вбивство повинна наставати на загаль­них підставах. Від таких випадків слід відрізняти ситуацію, коли винний, маючи намір вбити особу, що своїми протиправними діями викликала у ньо­го стан сильного душевного хвилювання, з необережності вбиває іншу лю­дину. Відповідальність в таких випадках повинна наставати за сукупністю злочинів — за замах на умисне вбивство в стані сильного душевного хвилю­вання та за вбивство з необережності, тобто за ч. 2 ст. 15 та статтями 116 і 119 КК.

11. Стаття 116 може бути застосована й у випадках, коли протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа, що викликали силь­не душевне хвилювання в особи, яка вчинила вбивство, були спрямовані не на його адресу, а вчинені відносно третіх осіб. Це можуть бути особи, які є близькими винного (наприклад, особа вчиняє вбивство в стані афекту, вик­ликаного неправомірним насильством щодо її дитини), або навіть сто­ронніми для нього (наприклад, вбивство в стані афекту хулігана, який по­бив незнайому винному вагітну жінку).

12. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою ви­ни. При вбивстві, передбаченому ст. 116 КК, умисел може бути прямим і не­прямим.

13. Необхідною умовою застосування ст. 116 КК е раптовість як сильно­го душевного хвилювання, так і умислу вчинити вбивство. Раптовість силь­ного душевного хвилювання означає, що воно виникає як негайна реакція у відповідь на протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу з боку потерпілого. Судова практика вважає, що сильне душевне хвилювання винного, викликане неправомірними діями потерпілого, може бути визнане пом'якшуючою обставиною при вбивстві тільки в тому разі, якщо такий стан виник раптово. Умисел вчинити вбивство в особи, що пе­ребувала в стані фізіологічного афекту, також повинен виникнути раптово. Вбивство в такому стані не може бути заздалегідь обдуманим. Немає скла­ду злочину, що розглядається, у випадках, коли вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, було задуманим заздалегідь і цей умисел в ситуації, що створилася, був здійснений. Разом із тим необхідність рапто­вості виникнення фізіологічного афекту та умислу на вбивство для застосу­вання ст. 116 КК зовсім не виключає існування неприязних, ворожих сто­сунків між вбивцею і потерпілим, що стосуються більш раннього часу. Важ­ливо, щоб умисел виник раптово в стані сильного душевного хвилювання, спровокованого конкретними протизаконними діями потерпілого.

14. У випадках, коли вбивство вчинене після того, коли стан сильного ду­шевного хвилювання минув, дії винного потрібно кваліфікувати за статтями КК, що передбачає відповідальність за вчинення вбивства без пом'якшую­чих обставин. Неправомірна поведінка потерпілого в такому разі може бу­ти визнана обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання (п. 23 постанови ПВСУ «Про судову практику в спра­вах про злочини проти життя і здоров'я особи»).

При визначенні тривалості розриву в часі між обставинами, що виклика­ли сильне душевне хвилювання, і вбивством необхідно враховувати кон­кретні обставини справи. При цьому вирішальне значення має стан афекту, який може мати місце, незважаючи на деякий розрив у часі між протиправ­ними діями потерпілого і вчиненим вбивством.

15. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

16. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, не може кваліфікуватися як вбивство, вчинене за обтяжуючих обставин, хо­ча б в діях винного і містилися окремі зазначені в законі обтяжуючі обста­вини. Наприклад, якщо вбивство в стані фізіологічного афекту вчинене з особливою жорстокістю, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності, двох або більше осіб, особою, яка раніше вчинила вбивство, то таке вбивство слід кваліфіку­вати за ст. 116 КК.

Може виникнути ситуація, коли винний у стані сильного душевного хви­лювання вчиняє умисне вбивство двох осіб — особи, яка здійснила щодо винного протиправні дії, і людини, яка перебувала разом з нею і ніяких дій щодо винного не вчиняла. Відповідальність у цьому разі настає за су­купністю злочинів — вбивство першої особи кваліфікується за.ст. 116, а дру­гої — за частинами 1 або 2 ст. 115 КК.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук