180

---

Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані

1. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для жит­тя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, — караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 2. Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в не­безпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам — караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, — караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

 

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що людина по­винна надати допомогу іншій людині, яка опинилася в небезпечному для життя стані, для того, щоб відвернути настання тяжких наслідків.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) бездіяльністю; 2) на­станням наслідків; 3) причинним зв'язком між ними.

3. Бездіяльність особи може виявлятися у двох формах: а) ненадання до­помоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, якщо у винно­го була можливість надати йому допомогу без загрози для нього або його близьких осіб; б) неповідомлення про такий стан особи належним устано­вам чи особам.

4. Небезпечний для життя людини стан може виникнути внаслідок дії стихійних сил природи, джерел підвищеної небезпеки

, диких тварин тощо. Без допомоги іншої особи ця особа позбавлена можливості вийти з небез­печного стану.

5. Неповідомлення належним установам чи особам про такий стан, у яко­му опинилася інша особа. Такими установами можуть бути пожежна части­на, міліція, служба порятунку на воді, швидка медична допомога, а також службові, чи інші особи, які зобов'язані і мають можливість надати допомо­гу потерпілому.

6. Винна особа повинна мати можливість або надати допомогу іншій особі, або повідомити у відповідну установу чи іншій особі. Це повідомлен­ня повинне бути терміновим (невідкладним) для того, щоб оперативно мож­на було вжити заходів щодо врятування потерпілого.

7. Наслідками цього злочину є тяжкі тілесні ушкодження (ч. 1) або смерть потерпілого (ч. 3) статті. Між настанням цих наслідків і бездіяль­ністю особи повинен бути встановлений причинний зв'язок.

8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом що­до бездіяльності. Що стосується наслідків, то до них може бути віднесено як умисел (прямий або непрямий), так і необережність (злочинна самовпев­неність або злочинна недбалість).

9. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, на якій не лежить правовий обов'язок надання допомоги, або яка не поставила іншу особу в небезпечний для життя стан. У частині 2 ст. 136 КК встановлена відпо­відальність за ненадання допомоги малолітньому, тобто особі, якій не випов­нилося 14 років.

Частина 3 ст. 136 КК встановлює відповідальність за діяння, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

10. Відмежування цього злочину від залишення в небезпеці (ст. 135 КК) проводиться за суб'єктом. У злочині, передбаченому ст. 135 КК, суб'єктом може бути лише особа, яка зобов'язана піклуватися про залишеного в небез­печному стані, або яка сама поставила його в такий стан.

 

< Попередня   Наступна >