128

---

Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною

1. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я, — карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмежен­ням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо непо­внолітнього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого, — караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

 

1. Суспільна небезпечність цього злочину виявляється в тому, що відповідно до чинного законодавства України, міжнародних конвенцій (Кон­венція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та ме­дицини. Ов'єдо, 4 квітня 1997 р.) та декларацій (Гельсінкська декларація «Рекомендації для лікарів, які проводять біомедичні досліди на людині», прийнята 18-ю Всесвітньою медичною асамблеєю, червень, 1964) досліди над певними категоріями громадян взагалі заборонені, а в тих випадках, ко­ли вони можуть проводитись, то з великими обмеженнями. Проведення дослідів над людьми часто створює загрозу для їх життя та здоров'я.

2. З об'єктивної сторони злочин виявляється в: 1) діянні; 2) наслідках;

3) причинному зв'язку між ними.

3. Діяння полягає в незаконному проведенні медико-біологічних, психо­логічних та інших дослідів над людиною. Відповідно до ст. 45 «Основ зако­нодавства Украї

ни про охорону здоров'я» застосування експериментів на людях допускається із суспільне корисною метою за умови їх наукової об­ґрунтованості, переваги можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків, повної інформованості і добровільної (як правило письмової) зго­ди особи, яка підлягає експерименту.

4. Забороняється проведення дослідів над вагітними та жінками, які го­дують, новонародженими, хворими, ув'язненими та військовополоненими.

5. Досліди над людиною повинні проводитися за її згодою, а осіб, які бу­ли визнані судом недієздатними, а також неповнолітніх — за згодою батьків, опікунів або піклувальників.

6. При проведенні дослідів, лікарі, які мають достатній клінічний досвід, спостерігають за новим явищем у певних умовах з метою його пізнання, вивчення та дослідження. Біомедичні дослідження на людині повинні відповідати загальновизнаним науковим нормам, ґрунтуватися на ретельно виконаних лабораторних дослідженнях, дослідженнях на тваринах та глибо­ких наукових знаннях.

7. Досліди над людиною проводяться для удосконалення діагностичних, терапевтичних та профілактичних методик, а також поглиблення розуміння характеру та перебігу захворювань. При проведенні таких дослідів інтереси науки та суспільства не повинні ставитись вище інтересів учасника експе­рименту.

8. Лікарі повинні утримуватись від проведення дослідів над людиною або зупиняти будь-які дослідження, якщо стане відомо, що небезпека надзвичай­но велика порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок ек­сперименту.

9. Крім діяння, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є створення небезпеки для життя чи здоров'я потерпілого. Внаслідок експерименту в ор­ганізмі людини відбуваються певні процеси і зміни, які створюють реальну можливість настання смерті або інших тяжких наслідків. Такий стан люди­ни повинен бути зафіксований. Обов'язковим у таких ситуаціях є встанов­лення причинного зв'язку між незаконним проведенням досліду над люди­ною і створенням загрози для її життя чи здоров'я.

10. Суб'єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі щодо діяння і необережності до настання або можливості настання тяжких на­слідків (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

11. Суб'єктом є особа, яка проводить досліди над людиною і якій випов­нилося 16 років.

12. Частина 2 ст. 142 КК передбачає більш сувору відповідальність, якщо досліди проводяться над неповнолітнім (до 18-ти років), двома або більше особами, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричи­нили тривалий розлад здоров'я потерпілого.

13. Примушування — це вимога лікаря або інших осіб, які проводять ек­сперимент над людиною, дати згоду на його проведення, яке супровод­жується фізичним насиллям або погрозами його застосування до потерпіло­го або близьких йому осіб, погрозою розголосити відомості, що ганьблять цих осіб, знищити або пошкодити їхнє майно, спричинити шкоду іншим правоохоронюваним інтересам зазначених осіб.

14. Обман — це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або замовчування таких відомостей, які мають бути повідомлені. Це може сто­суватися мети досліду та методики його проведення, ступеня ризику і ха­рактеру наслідків, які можуть настати для потерпілого. Обман може бути вчинений як щодо потерпілого, так і щодо законного представника, якщо досліди проводяться над неповнолітньою чи визнаною судом недієздатною особою.

15. Тривалий розлад здоров'я може мати місце при середньої тяжкості або тяжкому тілесному ушкодженні тощо.

 

< Попередня   Наступна >