Головна Науково-практичні коментарі Кримінально-виконавчий кодекс Глава 15 (ст.86-101) Стаття 93. Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії

Стаття 93. Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії

Кримінально-виконавчий кодекс - Глава 15 (ст.86-101)
207

Стаття 93. Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії

1. Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження. 2. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

1. За ч. 1 ст. 93 КВК України засуджені до позбавлення волі відбувають весь строк покарання у виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження. Дане положення кореспондує п. 5 Програми подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки, відповідно до якого на Департамент та Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації покладено обов'язок забезпечити (з урахуванням адміністративно-територіального устрою України) відбування покарань у виді позбавлення волі основною часткою засуджених за місцем проживання або вчинення злочину.Подібний порядок виконання покарання дає можливість залучати до роботи із засудженими громадськість за місцем їх попередньої роботи, родичів, що найчастіше дає позитивний результат. Лише у виняткових випадках вони можуть бути направлені і до відповідної установи виконання покарань іншого регіону. Так, засуджені іноземці, громадянство яких документально підтверджено (національний паспорт, паспортний документ, довідка з дипломатичного представництва, запис у судовому рішенні); колишні працівники

правоохоронних органів; особи, засуджені до довічного позбавлення волі; особи, яким визначено відбування покарання в колонії максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу; особи, засуджені за вчинення злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, направляються до установ виконання покарань, визначених для тримання даних категорій засуджених, незалежно від місця проживання або засудження.Апеляційна комісія Державного департаменту України з питань виконання покарань звернула увагу Регіональних комісій на безумовне дотримання вимог ст. 93 КВК України у питаннях розподілу осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів до установ виконання покарань. Так, приймаючи рішення про призначення місця відбування покарання засудженим, Регіональним комісіям в обов'язковому порядку необхідно враховувати їх постійне місце проживання до засудження та наявність соціально-корисних зв'язків з близькими родичами. При наявності законних підстав враховувати заяви громадян та засуджених при розподілі засуджених в межах області, та зазначати про надходження клопотань в запиті на індивідуальний наряд щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань у колонці «Примітка» (рішення № 2 від 22.01.2004 р).2. На сьогодні кримінально-виконавча система України є нездатною створити в усіх областях колонії всіх видів, що не дозволяє розмістити засуджених поряд з місцем проживання їх рідних. Однак з метою підтримання родинних зв'язків особи, які до засудження постійно проживали за межами регіону, де вони вчинили злочин, або мають постійні соціальні зв'язки з близькими родичами (матір'ю, батьком, чоловіком, дружиною, дітьми, рідними братами і сестрами, онуками, дідом і бабою, усиновителями, усинов­леними) за межами цього регіону, направляються за нарядами Державного департаменту України з питань виконання покарань, як правило, ближче до місця проживання рідних (а в разі відсутності на території області установи даного виду — до так званих «міжобласних» колоній, тобто таких, за якими закріплені декілька сусідніх областей).3. Іще одним фактором, який у деяких випадках унеможливлює залишення засудженого для відбування покарання у тій області, де його засуджено чи де проживають його рідні, є відомче закріплення категорій засуджених, які повинні відбувати покарання у спеціально визначених установах, або не можуть утримуватись разом в одній установі. Це стосується, наприклад, заборони щодо направлення в одну установу осіб, яких засуджено за одним вироком суду (слід звернути увагу, що раніше така заборона стосувалась всіх без винятку осіб, які проходили по одній кримінальній справі як учасники процесу (свідки, потерпілі тощо).4. Закон вимагає, щоб засуджений до позбавлення волі відбував весь строк призначеного покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження. Багаторічна практика підтвердила доцільність цієї вимоги. Адміністрація установи виконання покарань має можливість всебічно вивчати особу злочинця, застосовувати до нього індивідуальну програму виховного впливу.5. Із встановленого загального правила в законі передбачені винятки. Так, переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають засудженому залишатися у цій колонії.Закон не визначає перелік таких підстав. Проте всі вони повинні бути пов'язані з особою засудженого, а не його рідними. Тому не може служити підставою переводу погіршення матеріального стану родини засудженого, хвороба його рідних тощо.6. Під винятковими обставинами, які перешкоджають засудженому залишатися у цій колонії, потрібно розуміти, наприклад, таку поведінку засудженого, яка робить неможливим його перебування у даному оточенні в силу негативних нахилів засудженого. Винятковими обставинами можуть виступати також необхідність: а) за­безпечення особистої безпеки засудженого чи засуджених (того, що переводиться, або тих, котрі залишаються); б) переведення до іншої установи з метою полегшення розкриття злочину; в) уникнення інших надзвичайних обставин в установі тощо.У випадку хвороби засуджений тимчасово може бути переведений до лікувальної установи. Після одужання він повертається в колонію, де перебував раніше. 7. Порядок вирішення питань переводу засудженого до іншої установи залежить від того, здійснюється він у межах однієї області чи носить характер міжобласного. У першому випадку питання вирішується Регіональною комісією територіального управління Державного департаменту України з питань виконання покарань після всебічного вивчення підстав, думки адміністрації та характеристики засудженого; у другому — Апеляційною комісією Державного департаменту України з питань виконання покарань (про порядок звернення до вказаних комісій та їх склад дивись коментар до статті 86 КВК України).8. Перевід засуджених з однієї установи виконання покарань до іншої, але іншого рівня безпеки, також передбачений законом (дивись коментар до статей 100, 101 КВК України).

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук