45

---

Глава 41

ІНШІ ВИДИ СПЕЦІАЛЬНИХ РЕЖИМІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 411. Виключна (морська) економічна зона України

1. Морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райо­ни навколо островів, що їм належать, становлять виключну (морську) економічну зону України. 2. Ширина виключної (морської1) економічної зони становить до двохсот морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України. 3. З метою забезпечення суверенних прав України на розвідку, експлуатацію, збере­ження живих ресурсів та управління ними у виключній (морській) економічній зоні дер­жава вживає заходів (включаючи огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд) щодо за­безпечення додержання суб'єктами господарювання законодавства України. 4. Держава у виключній (морській) економічній зоні України має виключне право створювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуатацію та викорис­тання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, роз­відки і розробки природних ресурсів, інших економічних цілей відповідно до законо­давства України. 5. Режим здійснення господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні встановлюється відповідно до цього Кодексу законом про виключну (морську) економічну зону України, іншими законодавчими актами, що регулюють питання, по­в'язані з правовим режимом виключної (морської) економічної зони України.

 

1. Одним з різновидів спеціального режиму господарювання є виключна (морська) еконо­мічна зона України, територія якої визначається цією статтею, а також Законом «Про ви­ключну (морську) економічну зону України» [66]. Закон розроблено на основі положень Конвенції ООН з морського права 1982 року, ратифікованої Україною 3 червня 1999 р. [430]. Ві

н визначає особливості правового регулювання господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні України.

2. Ця стаття, а також Закон «Про виключну (морську) економічну зону України» встанов­люють ширину виключної (морської) економічної зони нашої держави.

3. Коментована стаття регулює питання забезпечення Україною своїх суверенних прав на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів та управління ними у виключній (мор­ській) економічній зоні. Для забезпечення суверенних прав на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів та управління ними у виключній (морській) економічній зоні у частині 3 коментованої статті передбачено заходи щодо забезпечення виконання законодав­ства України. Такими заходами є догляд, інспекція, арешт, судовий розгляд. Особливості практичного використання цих заходів передбачені Законом «Про виключну (морську) еко­номічну зону України».

Відповідно до згаданого Закону охорона суверенних прав України у виключній (мор­ській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням обов'язків інших дер­жав, українських та іноземних юридичних та фізичних осіб, міжнародних організацій здій­снюється Прикордонними військами України, органами рибоохорони Міністерства рибного господарства України, органами Міністерства охорони навколишнього природного середо­вища та ядерної безпеки України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України з урахуванням інтересів інших держав, передбачених нормами міжнародного права.

Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства за порушення законо­давства про виключну (морську) економічну зону України несуть дисциплінарну, цивіль­но-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законодавчими актами України. Юридичні особи за порушення зазначеного законодавства несуть відпо­відальність, передбачену статтями 22-26 Закону «Про виключну (морську) економічну зону України». При цьому притягнення порушників до відповідальності не звільняє їх від обо­в'язку відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок порушення живим або іншим ресурсам ви­ключної (морської) економічної зони України.

Порядок та умови використання рибних та інших ресурсів виключної (морської) еконо­мічної зони України встановлюються Кабінетом Міністрів України.

4. За змістом частини 4 коментованої статті право створювати штучні острови, а також до­зволяти і регулювати будівництво, експлуатацію, використання штучних островів, устано­вок для морських наукових досліджень, розробки природних ресурсів, а також для інших економічних цілей має виключно держава. Порядок створення штучних островів, будів­ництва установок та споруд, а також їх ліквідації визначає Кабінет Міністрів України.

Морські наукові дослідження у виключній (морській) економічній зоні України мають право проводити усі держави, незалежно від їх географічного положення, їх юридичні та фізичні особи, а також міжнародні організації за умови дотримання законодавства України. Такі наукові дослідження проводяться за згодою спеціально уповноважених органів України згідно із законодавством України та ратифікованими нею міжнародними угодами.

Спеціально уповноважені органи України дають свою згоду на проведення морських на­укових досліджень у виключній (морській) економічній зоні за умови, що ці дослідження проводяться у мирних цілях, для розширення знань про морське середовище на благо люд­ства та не несуть загрози навколишньому природному середовищу.

5. Господарська діяльність у виключній (морській) економічній зоні здійснюється на заса­дах норм ГК, Закону «Про виключну (морську) економічну зону України» та інших законо­давчих актів України. При цьому необхідно враховувати, що в разі якщо Конвенцією ООН з морського права 1982 року або міжнародними угодами України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться у законодавстві України, то використовуються норми Конвенції або відпо­відної міжнародної угоди.

 

Наступна >