Стаття 394. Правовий режим іноземних інвестицій

Розділ VII (ст.377-400) - Глава 38 (ст.390-400)
119

Стаття 394. Правовий режим іноземних інвестицій

1. На території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний ре­жим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими за­конами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Вер­ховною Радою України. 2. Відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим законодавством України. 3. У державних програмах залучення іноземних інвестицій в пріоритетні галузі еконо­міки та соціальну сферу може бути передбачено встановлення додаткових пільг для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у цих сферах. 4. Законом може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки України.

 

1. Загальні положення щодо правових режимів, які запроваджуються на території України для іноземних суб'єктів господарської діяльності, закріплені в частині 5 статті 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Національний режим означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується, зокрема, щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвести­ціями на території України (абз. 2 ч. 5 ст. 7 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про режим іноземного інвестування» для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестицій­ної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством Укра­їни та міжнародними договорами України.

stify;">Поняття «інвестиційна діяльність» у контексті вислову «національний режим інвестицій­ної діяльності», вжитого у коментованій частині, належить тлумачити якнайбільш широко, як таке, що стосується будь-якої господарської діяльності іноземних інвесторів у зв'язку зі здійснюваними інвестиціями. На необхідність саме такого тлумачення вказують положення двосторонніх інвестиційних угод (так, відповідно до п. 11 ст. II Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 4 березня 1994 р., ратифікованого Законом України від 21 жовтня 1994 р. [428], «діяльність, пов'язана з інвестиціями» включає без обмеження таку діяльність, як: а) надання привілеїв або прав згідно з ліцензією; б) доступ до реєстрації ліцензій, дозволів та інших форм затвердження (які в будь-якому випадку повинні бути видані швидко); в) доступ до фінансових установ та кредитних ринків; г) доступ до їх фондів; д) імпорт та встановлення устаткування, необхід­ного для нормального ведення ділових справ, включаючи, проте без обмеження, офісне устаткування та автомобілі, та експорт будь-якого устаткування та автомобілів таким чином імпортованих; є) розповсюдження комерційної інформації; є) вивчення ринку; ж) призна­чення торговельних представників, включаючи агентів, консультантів і дистриб'юторів та їх участь у торговельних виставках та заходах з просування товарів на ринок; з) маркетинг то­варів та послуг, у тому числі й через системи внутрішнього розподілення, та маркетинг шля­хом рекламування і прямих контактів з особами та компаніями; і) доступ до комунальних та громадських послуг, приміщень, що здаються в оренду на комерційній основі за недискримінаційними цінами, якщо ці ціни встановлені або контролюються Урядом; к) доступ до си­ровинних матеріалів, ресурсів та послуг усіх видів за недискримінаційними цінами, якщо ціни встановлені або контролюються Урядом).

Винятки з національного режиму інвестиційної діяльності з метою охорони публічних ін­тересів можуть встановлюватися: ГК, іншими законами (див. коментар до ч. 4 цієї статті) та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (так, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. З Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Респуб­ліки про сприяння та взаємний захист інвестицій [435] принцип національного режиму не за­стосовуватиметься до набуття прав власності на землю та участі в приватизації).

2. На території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів (далі - підприємства), створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юри­дичної особи, у тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюван­ню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іно­земних інвестицій, за винятком випадків коли законами України встановлено пільговий по­рядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій (ст. 1,2 Закону «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створе­них з використанням майна та коштів вітчизняного походження» [482]. Офіційне тлумачен­ня Закону дано в рішенні Конституційного Суду України № 1 -рп/2002 від 29 січня 2002 р. (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) [498]).

3. Національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'яз­кових платежів) виключає встановлення валютних, митних, податкових пільг, які стосували­ся б виключно іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземною участю (див. коментар до ч. 2 цієї статті). Водночас, можливим є встановлення інших видів пільг для за­значених суб'єктів (надання на пільгових умовах кредитів, страхових гарантій тощо).

4. Коментована частина закріплює загальне правило щодо встановлення обмежень (забо­рон) діяльності іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземними інвести­ціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України. Такі обмеження (заборони) можуть встановлюватися: а) тільки законами України; б) виходя­чи з інтересів національної безпеки (див. також коментар до ст. 116, 117 ГК).

Обмеження (заборони) діяльності іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями в Україні встановлені, зокрема:

- статтею 13 Закону «Про телебачення і радіомовлення» [463], яка забороняє створення телерадіоорганізацій іноземними юридичними і фізичними особами, особами без громадян­ства, а також телерадіоорганізацій, у статутному фонді яких більш як 30 відсотків іноземних інвестицій; іноземне інвестування телерадіоорганізацій України здійснюється під контро­лем та за згодою Національної ради України з телебачення та радіомовлення;

- частиною 1 статті 2 Закону «Про страхування» [459], відповідно до якої страхова діяль­ність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України;

- частиною 2 статті 27 Закону «Про телекомунікації» [464], згідно з якою право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію телекомунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності або юридичній особі, які є резидентами України, незалежно від форми власності;

- статтею 10 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом «Про Державну програму приватизації» від 18 травня 2000 р. [114], яка встановлює, що про­мисловим інвестором не може бути компанія, зареєстрована в офшорній зоні.

 

< Попередня   Наступна >