Головна Науково-практичні коментарі Господарський кодекс Розділ VII (ст.377-400) Глава 37 (ст.377-389) Стаття 384. Митне регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 384. Митне регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Розділ VII (ст.377-400) - Глава 37 (ст.377-389)
176

Стаття 384. Митне регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

1. Держава здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. 2. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до Митного кодексу України, закону про зовнішньоекономічну діяльність, інших законів, Єдиного митного тарифу та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. 3. Митний контроль на території спеціальних (вільних) економічних зон регулюється окремими законами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, що встановлюють спеціальний правовий ре­жим зазначених зон відповідно до розділу VIII цього Кодексу.

 

1. Митне (митно-тарифне) регулювання у будь-якій країні є головною складовою в регу­люванні зовнішньоекономічної діяльності. Це пояснюється тим, що митно-тарифні методи регулювання дозволяють захистити внутрішній ринок від іноземної конкуренції та поповни­ти бюджет. У той же час можна сказати, що використання митних тарифів обмежує надхо­дження іноземних товарів лише опосередковано - через подорожчання імпорту в результаті митного обкладення.

Митне регулювання в Україні здійснюється на основі принципів:

- виключної юрисдикції України на її митній території;

- виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

- законності;

- єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон Ук­раїни;

- системності;

- ефективності;

- додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

- гласності та прозорості.

2. Основні напрями митного регулювання визначає Закон України «Про Єдиний митний тариф» [130], а ставки мита, якими обкладаються товари, що ввозяться на митну територію України, визначаються Законом України «Про Митний тариф України» [321].

Ставки митного тарифу єдині для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалеж­но від форми власності, організації господарської діяльності та територіального розміщення, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Митний тариф України є переліком ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Перелік ставок імпортного мита систематизований згідно з УКТ ЗЕД.

Стаття 6 Закону України «Про Єдиний митний тариф» визначає мито як податок на това­ри та інші предмети, що пересуваються через митний кордон України.

В Україні застосовуються декілька видів мита:

1) адвалерне мито, яке нараховується в процентах до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом;

2) специфічне мито - мито, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на оди­ницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом;

3) комбіноване мито поєднує два попередні види мита.

Окрім вищезазначених видів мита, на окремі види товарів можуть встановлюватися се­зонні мита на строк не більше 4-х місяців.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про Єдиний митний тариф» особливі види мита можуть встановлюватися незалежно від інших видів мита як захисні заходи щодо вітчизня­них виробників. До особливих видів мита належать:

1) спеціальне мито, яке застосовується:

- як засіб захисту українських виробників;

- як засіб захисту національного товаровиробника у разі коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або ство­рюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

- як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних со­юзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України;

2) антидемпінгове мито. Цей вид мита застосовується:

- відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» [283] у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, що заподіює шкоду національному товаровиробнику;

- у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду;

3) компенсаційне мито, яке застосовується:

- відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від субсидо­ваного імпорту» [284] у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику;

- у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередкова­но надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Платниками ввізного мита є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.

Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з ура­хуванням висновків Кабінету Міністрів України.

3. Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.

Специфіка митного контролю на території вільної економічної зони визначається зако­ном про конкретну зону. Так наприклад, Закон України «Про спеціальну (вільну) економічну зону «Порто-франко» на території Одеського морського торговельного порту» [451] від 23 березня 2000 р. передбачає запровадження на території СЕЗ «Порто-франко» спеціально­го митного режиму. Відповідно до цього режиму на території СЕЗ «Порто-франко» вста­новлюється такий порядок ввезення (вивезення) товарів та інших предметів:

а) у разі ввезення товарів та інших предметів (крім підакцизних товарів) з-за меж митної території України на територію СЕЗ «Порто-франко» для використання в межах цієї СЕЗ ввізне мито та податок на додану вартість не справляються;

б) у разі ввезення на митну територію України з території СЕЗ «Порто-франко» товарів та інших предметів, що попередньо були ввезені з-за меж митної території України на терито­рію цієї СЕЗ, податки сплачуються в порядку, встановленому законодавством України для оподаткування товарів, що імпортуються. До митної вартості товарів та інших предметів, за­значених у цьому пункті, не включається вартість послуг щодо зберігання товарів та інших предметів, їх перевантаження, дороблення, сортування, пакетування, здійснюваних на тери­торії СЕЗ «Порто-франко». При цьому в разі зміни законодавства України з питань оподат­кування та митного регулювання до суб'єктів СЕЗ «Порто-франко» на їх вимогу протягом періоду її функціонування застосовуються особливості оподаткування та митного регулю­вання, передбачені цим Законом на день їх реєстрації як суб'єктів СЕЗ «Порто-франко».

 

< Попередня   Наступна >