Стаття 309. Зміна умов перевезення
Розділ VI (ст.258-376) - Глава 32 (ст.306-316) |
Стаття 309. Зміна умов перевезення
1. Вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу. 2. У разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин перевізник зобов'язаний повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.1. Зміна умов перевезення можлива щодо зміни адресата і об'єкта зобов'язання. У першому випадку зміна відбувається у зв'язку з переадресуванням, а в другому - з перевідправленням. У юридичній літературі це прийнято називати правом розпорядження вантажем.
Це право характеризують такі ознаки:
- строковість, оскільки право обмежено строком (заявити про одержання назад вантажу можливо до його відправлення, а про заміну одержувача - до видачі вантажу);
- легітимність, оскільки право засновано на законі (у тому числі реалізується у порядку, визначеному транспортними кодексами, статутами і правилами перевезення).
У випадках, коли вантаж за ініціативою вантажовідправника спрямовується іншому вантажоодержувачу, ніж той, який визначений ним у перевізному документі, йдеться про переадресування. Переадресування вантажів, що прибули у пункт призначення, у зворотному сполученні та їх повторне переадресування заборонено.
Так, на автомобільному транспорті у разі відмови вантажоодержувача прийняти вантаж з причин, не залежних від автотранспортного підприємства, він переадресовується вантажовідправником іншому вантажоодержувачу або пове
Статутом залізниць України передбачено, що вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Заява про зміну вантажоодержувача подається начальнику станції відправлення з додаванням вантажної квитанції. У разі неможливості подання такої квитанції відправник подає копію письмового або телеграфного повідомлення про вказану зміну на адресу першого вантажоодержувача. Залізниця виконує розпорядження відправника лише у тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу. Вона може за заявою відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення, з оплатою витрат за договірним тарифом.
У всіх випадках зміни одержувача або станції призначення вантажу підприємства, організації, громадяни, за заявою яких здійснено таку заміну, є відповідальними перед попереднім одержувачем за наслідки цієї зміни і зобов'язані врегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами. Якщо залізниця не має можливості видати вантаж одержувачу, зазначеному в накладній, вона вчиняє з вантажем дії за вказівкою відправника, який зобов'язаний дати таку вказівку в триденний строк від дня вручення йому повідомлення. Якщо повідомлення відправника не надійшло у зазначений строк, залізниця може реалізувати вантаж або повернути його відправнику в разі неможливості реалізації. Залізниця вправі також реалізувати вантаж, що надійшов, іншій організації у разі перебування його на станції понад граничні строки зберігання (ст. 43-45, 48 Статуту залізниць України [268]).
Від переадресування слід відрізняти перевідправлення, коли наступне перевезення вантажів здійснюється за новим перевізним документом в іншому напрямку. Перевідправлення залежить від можливостей перевізника. В юридичній літературі зазначається, що це є припиненням за ініціативою вантажовідправника одного договору перевезення і укладення замість нього іншого.
Так, на внутрішньому водному транспорті перевізник може у виняткових випадках на вимогу вантажовідправника чи вантажоодержувача змінити пункт призначення вантажу, прийнятого до перевезення. Зміна пункту призначення супроводжується оформленням подальшого перевезення новою накладною, у котрій перевізник робить помітку із зазначенням номера накладної, за якою вантаж було прийнято до перевезення. Щодо вантажів, які швидко псуються, така зміна може мати місце лише тоді, коли цей вантаж може бути доставлений у новий пункт призначення протягом строку дії сертифіката або посвідчення про якість вантажу чи після продовження строку їх дії відповідною інспекцією або органом санітарного нагляду (п. 92 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР [512]).
Якщо вантаж прийнято до перевезення, але не відправлено, на вимогу вантажоодержувача перевізник зобов'язаний видати його назад. У цьому разі договір перевезення припиняється на майбутнє. До припинення сторони пов'язані, як правило, правовідносинами щодо збереження вантажу. Тому на практиці повернення вантажу є можливим лише за умови розрахунку вантажоодержувача з перевізником за його збереження.
Право вантажовідправника щодо розпорядження вантажем припиняється з прибуттям останнього у пункт призначення та видачею одержувачу. В разі коли одержувач відмовився від прийняття вантажу або його неможливо видати одержувачу, вантажовідправник знову набуває право розпорядження вантажем.
2. Законодавець передбачає переадресування за ініціативою не лише вантажовідправника, а й перевізника.
Переадресування за ініціативою перевізника здійснюється за наявності двох фактів:
- по-перше, за визначених законом обставин (переривання або припинення перевезення вантажів), які не залежать від перевізника (внаслідок небезпечних умов судноплавства, стихійних явищ або інших подій);
- по-друге, на підставі розпорядження вантажовідправника,
З переадресуванням у перевізника виникає обов'язок повідомити про це вантажовідправника і право здійснити таке переадресування на підставі розпорядження останнього щодо вантажу.
Порядок переадресування визначається транспортними кодексами, статутами і правилами перевезення з урахуванням особливостей, які існують на тому чи іншому виді транспорту.
Так, на повітряному транспорті підставою прийняття рішення перевізником про переривання або припинення перевезення вантажів може бути наявність непідконтрольних перевізнику обставин (метеорологічні умови, стихійні явища, воєнні дії, страйки та інші обставини, які не можна було передбачити), акти та вимоги державних органів, нестача палива тощо.
На внутрішньому водному транспорті у перевізника виникає обов'язок повідомити вантажоодержувача про припинення перевезення більш ніж за добу з визначенням причин та строку такого припинення, якщо це сталося внаслідок стихійних явищ (п. 92 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР).
Переривання або припинення перевезення вантажів за визначених обставин призводить до порушення строків доставки вантажів. Тому в юридичній літературі припинення строку доставки вантажу розглядається за аналогією припинення строку позовної давності. Строк, протягом якого припинено доставку вантажу, не включається у строк, встановлений для його доставки. Припинення строку доставки вантажу оформлюється шляхом повідомлення про обмеження або заборону перевезень. При цьому воно може вказувати на переривання або припинення перевезення, припинення прийняття деяких видів вантажів, встановлення черговості щодо перевезення певного вантажу тощо.
< Попередня Наступна >