Стаття 310. Одержання вантажу в пункті призначення

Розділ VI (ст.258-376) - Глава 32 (ст.306-316)
123

Стаття 310. Одержання вантажу в пункті призначення

1. Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. 2. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або частко­вого використання його за первісним призначенням. 3. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має пра­во залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, пи­сьмово повідомивши його про це. 4. Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержу­вача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством по­рядку.

 

1. Процес перевезення вантажу закінчується його видачею одержувачу. Видача вантажу -це комплекс дій, спрямованих на своєчасну передачу вантажу одержувачу або іншій уповно­важеній на це особі, який бере початок на стадії завершення транспортування вантажу і пов'язаний з обов'язком перевізника повідомити про його прибуття.

Загальними правилами перевезення вантажів морським транспортом встановлено: якщо у коносаменті вказано адресу одержувача і спосіб надіслання повідомлення про прибуття вантажу, то агент порту призначення зобов'язаний надіслати це повідомлення у день при­буття вантажу, однак не пізніше 12-ї години наступного дня, навіть якщо вантаж прибув ра­ніше встановленого строку доставки. Витрати на надіслання повідомлення мають бути від­шкодовані одержувачем. Такий строк встановлюється і на внутрішньому водному транс­порті (п. 94 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РС

Р).

На залізничному транспорті про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача у день його прибуття, але не пізніше 12-ї години наступ­ного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також типу й кількості вагонів (контейнерів). Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції, який повинен передбачити використання у першу чергу радіо, телефонного, телеграфного та по­штового зв'язку. В окремих випадках повідомлення може здійснюватися шляхом вивішу­вання об'яв у товарній конторі або через посильних. Одержувач може вибрати спосіб по­відомлення, про що він повідомляє начальника станції (п. 1 Правил видачі вантажів, затвер­джених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. № 644 [170]).

На повітряному транспорті повідомлення про прибуття вантажу має бути зроблено негай­но з моменту прибуття повітряного судна (п. 12.2.2 Правил повітряних перевезень вантажів).

Обов'язок перевізника або його агента щодо повідомлення про прибуття вантажу в пункт призначення має істотне значення, оскільки в залежність від нього поставлено своєчасність виконання обов'язків одержувачем.

Видача вантажу перевізником або його агентом у пункті призначення повинна бути здійс­нена за пред'явленням тільки оригіналу перевізного документа (коносамента, накладної). Перевізник не повинен видавати вантаж без оригіналу вказаного документа, оскільки така видача може мати наслідком його відповідальність за видачу вантажу особі, яка не має права на його одержання. Проте у сфері торговельного мореплавства трапляються випадки, коли судно приходить у порт призначення до надходження оригіналу коносамента. Тому одержу­вачами пропонуються перевізнику різні гарантії відшкодування збитків внаслідок видачі вантажу без пред'явлення оригіналу коносамента з боку страховиків.

Автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення ванта­жоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвід­чується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача у трьох примірниках накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу (ст. 72 Статуту автомобільного транспорту УРСР).

Повітряний перевізник видає вантаж одержувачу на підставі вантажної накладної під роз­писку.

На морському транспорті вантаж видається в порту призначення:

- за іменним коносаментом — одержувачу, вказаному в коносаменті, чи особі, якій його передано за іменним передаточним написом або в іншій формі з дотриманням правил, уста­новлених для боргової вимоги;

- за ордерним коносаментом - відправнику або одержувачу залежно від того, складений коносамент «наказу відправника» або «наказу одержувача», а в разі наявності в коносаменті передаточних написів - особі, зазначеній в останньому з неперервного ряду передаточних написів, чи пред'явникові коносамента з останнім бланковим написом;

- за коносаментом на пред'явника - його пред'явнику (ст. 162 КТМ).

На залізничному транспорті вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, після внесення ним усіх належних залізниці платежів. Видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення. Для одержання ванта­жу, адресованого підприємству, організації, установі або громадянину - суб'єкту підприєм­ницької діяльності, одержувач повинен надати станції довіреність. Довіреність, видана на одержання конкретної відправки вантажу, додається станцією до розкредитованої подорож­ньої відомості. Довіреність, яку видано на одержання вантажу на зазначений у ній строк, збе­рігається на станції протягом періоду, передбаченого для зберігання документів суворо­го обліку. Довірений працівник, котрий одержує вантаж, зобов'язаний на вимогу станції пред'явити документ, що засвідчує його особу (п. 6,7 Правил видачі вантажів).

У пункті призначення на внутрішньому водному транспорті вантаж видається вантажо­одержувачу, якого зазначено у накладній, останній розписується у подорожній відомості про отримання вантажу (п. 95 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР).

2. Після прибуття вантажу в пункт призначення вантажоодержувач зобов'язаний його прийняти та вивезти вантаж зі станції (порту, пристані) у встановлений строк, тобто одержа­ти вантаж.

Видача вантажу одержувачу має бути належним чином оформлена. У юридичній літера­турі даний процес отримав назву «розкредитування документів або викуп вантажу». Зміст цього процесу полягає у такому: представник одержувача подає перевізнику оригінал пере­візного документа, отриманого від відправника, до котрого вносяться відомості щодо ван­тажу, який підлягає видачі, проведених розрахунків, заявлених одержувачем претензій то­що. Після сплати одержувачем платежів за остаточними розрахунками на перевізний документ ставиться календарний штемпель з датою прибуття вантажу та виписується ордер на його видачу або інший документ, як того вимагають правила перевезення тим чи іншим видом транспорту.

До видачі вантажу одержувач і перевізник мають право кожний вимагати огляду та/або перевірки його кількості, ваги або стану.

Зокрема, одержувач зобов'язаний перевірити наявність пломб відправника, їх справність, стан тари (упаковки), наявність маркування, а також перевірити відповідність найменування вантажу і транспортного маркування даним, зазначеним у перевізному документі. Якщо одержувач приймає вантаж без перевірки кількості місць або ваги, він має право зобов'язати перевізника зробити відповідне застереження у перевізному документі.

Транспортні кодекси, статути і правила перевезення визначають випадки, коли перевіз­ник при видачі вантажу зобов'язаний перевірити його вагу, кількість або стан.

Наприклад, відповідно до статті 52 Статуту залізниць України на станції призначення за­лізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі:

- прибуття вантажу в пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

- прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення пе­редбачено Правилами;

- прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного строку його перевезення або з порушенням температурного режиму транспортування у рефрижераторних вагонах (контейнерах);

- прибуття вантажу, завантаженого залізницею;

- видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею.

Під час приймання вантажу одержувач вправі заявити перевізнику про нестачу або по­шкодження вантажу. Якщо вантаж оглянуто і перевірено одержувачем разом з перевізни­ком, одержувач не робить зазначеної заяви. У разі якщо втрата, нестача або пошкодження не могли бути виявлені при звичайному способі приймання вантажу, то заява перевізнику може бути зроблена одержувачем протягом певного строку після його прийняття, який вста­новлюється правилами перевезення вантажів тим чи іншим видом транспорту (наприклад, у строк протягом трьох діб після прийняття вантажу може бути подана заява морському пере­візнику згідно зі ст. 166 КТМ).

Обов'язок одержувача щодо прийняття вантажу є безумовним, за винятком випадків, коли він вправі відмовитися від прийняття вантажу. Ця відмова пов'язується з встановлен­ням факту пошкодження або зіпсування вантажу, якщо тим самим внаслідок зміни якості отриманого виключається можливість повного або часткового використання вантажу за первісним призначенням. Аналогічні правила містять транспортні кодекси, статути і прави­ла перевезень (п. 96 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, ст. 68 Статуту автомобільного транспорту УРСР, п. 33 Правил видачі вантажів) щодо всіх видів транспорту за винятком морського. Неможливість використання вантажу встановлюється експертом у порядку, визначеному законодавством.

3. Момент видачі вантажу має важливе юридичне значення, оскільки з цього часу припи­няється відповідальність перевізника за збереження прийнятого до перевезення вантажу, об­числюються строки для пред'явлення претензій щодо його несхоронного перевезення або прострочення доставки.

Слід розрізняти дату фактичної видачі вантажу одержувачу і дату її оформлення. Вони мо­жуть не збігатися; їх правове значення є різним. Дата оформлення видачі вантажу визначаєть­ся за календарним штемпелем, тобто є датою розкредитування документів, що лежить в осно­ві обчислення строків пред'явлення вимог стосовно перевезення. В усіх інших випадках вирі­шальною є дата фактичної видачі вантажу - тобто дата вивозу його зі станції, порту тощо.

Трапляються випадки, коли одержувач не затребував вантаж у встановлений строк або відмовився його прийняти. Тоді перевізник, письмово повідомивши про це вантажовідправ­ника, за рахунок і на ризик останнього вправі залишити вантаж у себе на зберігання. Збе­рігання вантажу у пункті призначення не є обов'язком перевізника за договором перевезен­ня. Час, витрачений перевізником на очікування приймання вантажу, на збереження ван­тажу, розглядається як простій транспортного засобу. Тому транспортними кодексами, ста­тутами і правилами перевезення передбачено обов'язок одержувача сплатити штраф за про­стій судна та відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням вантажу. За визначених законо­давством умов плата за зберігання вантажів може бути збільшена.

Так, у разі скупчення у морських портах України вантажів, що перевозяться у каботажі, внаслідок несвоєчасного їх вивезення одержувачами з вини останніх, плата за їх зберігання у портах може бути збільшена до трикратного розміру. Підвищена плата за зберігання вво­диться не раніше, як через добу після письмового повідомлення про це юридичної чи фізич­ної особи, з якої передбачається стягнення підвищеної плати (ст. 168 КТМ).

Порядок зберігання вантажів на залізничному транспорті встановлено статтями 12, 46 Ста­туту залізниць України та прийнятими відповідно до нього Правилами зберігання вантажів.

4. Невитребуваним є вантаж, який не одержано протягом одного місяця після повідом­лення перевізником одержувача. За своєю правовою сутністю невитребувані вантажі нале­жать до категорії безхазяйної речі. На практиці такі вантажі, що знаходяться у портах або на станціях понад установлені строки, стримують вантажооборот. Для запобігання цьому про­цесові законодавством передбачена можливість реалізації вказаних вантажів.

Порядок реалізації невитребуваних вантажів передбачається транспортними кодексами, статутами, правилами перевезення та іншими нормативними актами. Певні особливості ре­алізації вантажів встановлено на залізничному і морському транспорті.

Реалізація вантажів здійснюється залізницею на підставі статей 48-51 Статуту залізниць України та прийнятих у зв'язку з цим Правил реалізації вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. № 644, а саме: а) у разі застосування залізницею заставного права на вантаж з метою одержання провізної плати та інших платежів; б) у разі неможливості видати вантаж на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, через відсутність одержувача в районі станції призначення, якщо станцією в триденний строк від дня вручення йому повідомлення не отримана вказівка відправника щодо розпоря­дження вантажем; в) у випадку коли одержувач з тих чи інших причин не звернувся на стан­цію призначення за вантажем або у разі відмови одержувача від вантажу; г) при виявленні вантажу без документів.

Реалізація вантажу іншим організаціям здійснюється за договором купівлі-продажу на станції, де знаходиться вантаж, що реалізується, або через спеціальні склади реалізації, ство­рені на кожній залізниці. Дозвіл на реалізацію вантажу на станції чи на відправку його на склад реалізації надається управлінням залізниці за запитом начальника станції. Усі вантажі, що надійшли на такий склад, реєструються у книзі встановленої Укрзалізницею форми. Оцінка вантажу здійснюється комісією за участю представників залізниці та організації (під­приємства) - покупця, якій передається вантаж, і місцевих фінансових й торговельних орга­нів. Про оцінку вантажу складається акт. Після оцінки передача вантажів здійснюється за ак­том приймання-здачі, який складається у трьох примірниках і підписується начальником станції або начальником складу реалізації та представником організації-покупця, котра отримує вантаж. Кошти, отримані залізницею за реалізований іншій організації вантаж, за вирахуванням сум, належних залізниці, перераховуються: одержувачу, зазначеному в на­кладній, - у разі оплати ним вартості вантажу; відправнику - в усіх інших випадках.

Відповідно до пункту 3.20 Загальних правил перевезення вантажів морським транспор­том про незапитаний вантаж порт призначення сповіщає порт відправлення, а останній по­відомляє вантажовідправника письмово. Відправник незапитаного вантажу вправі ним роз­порядитися. Якщо відправник у 10-денний строк з дня отримання повідомлення про незапи­таний вантаж не забезпечить його прийняття і вивіз, перевізник має право реалізувати ван­таж іншій організації. Вантаж, що швидко псується, небезпечний, а також вантаж, зберіган­ня якого потребує спеціального приміщення або відведення значної площі, а також вантаж, тривале зберігання якого становить небезпеку в санітарному чи пожежному відношенні, мо­жуть бути реалізовані іншій організації до перебігу 10-денного строку. Порядок реалізації встановлено декретом Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 р. № 33-93 «Про поря­док вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни» [395]. Згідно з ним підляга­ють вилученню та реалізації:

а) вантажі, що знаходяться на зберіганні у морських торговельних портах понад установ­лені договорами терміни, і вантажі, терміни зберігання яких під митним контролем закінчи­лися і митницею не вжито заходів до їх реалізації, у разі відсутності доручення вантажовлас­ників (вантажовідправників) щодо подальшого їх відправлення;

б) вантажі, подальше відправлення яких неможливе з вини вантажовласника (вантажо­відправника) та незалежних від морських торговельних портів причин (відсутність або нена­лежне оформлення експортної ліцензії, інших документів, необхідних для виконання мит­них, санітарних та інших правил, тощо);

в) вантажі, що відповідно до чинного законодавства визнані безхазяйним майном.

За наявності у порту зазначених вантажів він має запропонувати відправнику протягом 20 днів з моменту надіслання повідомлення про неможливість відправлення вантажу визна­читися з його відправленням або дати згоду на вилучення та реалізацію. Після одержання від відправника письмової згоди на вилучення та реалізацію вантажу, а також у разі неодержан­ня відповіді протягом 20 днів з моменту надіслання повідомлення вантаж вилучається і ре­алізується, про що повідомляється відправникові.

Рішення про вилучення та реалізацію вантажу приймається за заявою керівника порту ко­місією (останні створено згідно з Положенням про Комісії з питань вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться понад установлені терміни в морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях, розташованих на території АР Крим, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, затвердженим наказом Мінтрансу України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19 березня 2002 р. № 178/75) і оформлюється актом, який підписується членами комісії. У ра­зі необхідності проводиться товарна експертиза. Реалізація вилученого у відправника ванта­жу здійснюється уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом на конкурсній основі і, як правило, за вільно конвертовану валюту. Якщо вантаж реалізувати неможливо, порт від­правляє його відправникові. У такому разі вартість навантажувально-розвантажувальних ро­біт, зберігання, перевезення, оформлення документів та інші витрати, пов'язані з відправлен­ням вантажу, списуються з відправника або одержувача у безакцептному порядку.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук