Стаття 267. Строки і порядок поставки

Розділ VI (ст.258-376) - Глава 30 (ст.263-294)
98

Стаття 267. Строки і порядок поставки

1. Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в дого­ворі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. 2. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідно­сті ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не перед­бачено законодавством. 3. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. 4. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квар­тал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). 5. У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відванта­ження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. 6. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержува­чем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. 7. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

1. Відповідно до частини 1 коментованої статті договори поставки за строком дії поділяю­ться на: а) разові; б) короткострокові (на один рік); в) довгострокові (на строк понад один рік). У разі якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Слід, однак, мати на увазі, що закінчення строку дії договору

не тягне за собою припинення зобов'язання, а тому сторона, яка не виконала зобов'язання, не звільняється від від­повідальності за його невиконання і, як правило, від виконання зобов'язання в натурі.

2. У межах дії договору поставки сторони встановлюють в ньому строки поставки. Крите­рієм встановлення тих або інших строків є необхідність ритмічного та безперебійного поста­чання товарів споживачам для їх нормального функціонування, якщо інше не передбачено законодавством. Необхідність узгодження і дотримання строків поставки викликана рядом причин: рівномірним випуском продукції покупцем сировини чи комплектуючих виробів, рівномірним забезпеченням підрядника будівельними матеріалами, рівномірним продажем товарів торговельним підприємством тощо.

3. Частина 3 коментованої статті встановлює додаткові вимоги щодо змісту довгостроко­вого договору поставки. Якщо в такому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк (наприклад квартал), сторони повинні передбачити в договорі порядок по­годження ними строків поставки на наступні періоди (рік, квартал) до закінчення строку дії договору (наприклад за ЗО днів до закінчення). Якщо такий порядок не передбачений, дого­вір вважається укладеним на один рік.

4. Сторони у договорі поставки можуть передбачити поставку товарів окремими пар­тіями. У цьому разі строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призна­чення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць.

Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). При цьому поставка товарів здійснюється, як правило, шляхом централізованої доставки їх автомобільним транспортом. Обов'язок забезпечити доставку товару на склад покупця (тор­говельне підприємство) покладається на постачальника, який може використовувати для цьо­го як власний автотранспорт, так і автотранспорт загального користування, укладаючи при цьому договір централізованого автомобільного перевезення з автотранспортним підприєм­ством. Графіки поставки найчастіше застосовуються сторонами при поставках хлібобулоч­них та кулінарних виробів, молочних продуктів тощо підприємствам роздрібної торгівлі.

5. Частина 5 коментованої статті встановлює, що у договорі поставки за згодою сторін мо­же бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту (спосіб поставки), а також вибірка товарів покупцем.

Вибірка товарів покупцем зі складу постачальника (як виробника, так і оптової постачаль­ницької організації) здійснюється відповідно до порядку і строків передання-прийняття, що встановлюються сторонами в договорі.

6. Сторони в договорі можуть передбачити, що відвантаження товарів здійснюється ван­тажовідправником (виготовлювачем), який не є постачальником.

За умовами договору одержувачем товарів може бути вантажоодержувач, який не є покуп­цем, тобто не перебуває в договірних відносинах з постачальником. У цьому разі покупець над­силає постачальнику рознарядку на відвантаження товару, в якій, як правило, зазначаються: най­менування, кількість, асортимент і строки відвантаження товарів; залізниця (пароплавство), станція (пристань, порт) призначення, її код; повне найменування покупця, його поштова адре­са; номер і дата договору, укладеного покупцем з одержувачем, та інші відомості.

Якщо покупець за договором не є одержувачем товарів (платником), сторони, як правило, передбачають у договорі обов'язок постачальника повідомити покупця про відвантаження товарів шляхом надіслання йому копій товарно-транспортних документів на відвантажені товари.

7. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у вста­новлений строк кількості товарів. За загальним правилом, що тривалий час було закріплено в законодавстві про поставки, і договірною практикою, що склалася, кількість товарів, недопоставлених постачальником або невибраних покупцем в одному кварталі (місяці тощо), підлягає поповненню відповідно в наступному кварталі (місяці тощо).

 

< Попередня   Наступна >