70

---

§ 3. Енергопостачання

Стаття 275. Договір енергопостачання

1. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопоста-чальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримувати­ся передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. 2. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. 3. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, пе­редбаченим у державних стандартах або технічних умовах. 4. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу. 5. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм влас­ності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними до­говорами.

 

1. Енергопостачання - одна з форм, у яких здійснюється господарсько-торговельна діяль­ність суб'єктів господарювання (див. коментар до ч. З ст. 263 ГК). Разом з тим енергопоста­чання можна визначити як надання енергії певного виду споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу енергії на підставі договору.

Як форма господарсько-торговельної діяльності енергопостачання опосередковується до­говором енергопостачання, визначення поняття якого містить частина 1 коментованої статті.

t-align: justify;">Договір енергопостачання - це господарський договір, за яким енергопостачальне під­приємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту во­ду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити без­печну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює заборону на відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання. Проте слід мати на увазі, що у разі введення надзвичайного ста­ну відповідно до Закону «Про правовий режим надзвичайного стану» [413] підприємства, установи та організації електроенергетики, розташовані у місцевостях, де введено надзви­чайний стан, зобов'язані виконувати розпорядження органів, які здійснюють заходи над­звичайного стану на відповідній території щодо енергопостачання споживачів, незалежно від умов укладених договорів (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про електроенергетику» [129]).

3. Предметом договору енергопостачання є окремі, чітко визначені види енергії - елек­трична енергія, пара, гаряча і перегріта вода, найменування яких передбачається в державних стандартах або технічних умовах. Такі види ресурсів як нафта, газ, вода не є об'єктом догово­ру енергопостачання. На нашу думку, вони можуть бути або об'єктом договору купівлі-продажу (поставки), або об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами че­рез приєднану мережу, передбаченого статтею 714 ЦК.

4. Норма, встановлена частиною 4 коментованої статті, зобов'язує виробників і поста­чальників енергії, які займають монопольне становище, зокрема суб'єктів природних моно­полій, укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про природні монополії» [419] суб'єкт при­родної монополії - це суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Обов'язок суб'єктів природних монополій укласти договір енергопостачання стосується тих споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.

Розбіжності, що виникають при укладенні договору енергопостачання з суб'єктами при­родних монополій, врегульовуються відповідно до вимог статті 181 ГК.

Слід також мати на увазі, що згідно з частиною 2 статті 24 Закону «Про електроенергети­ку» енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій те­риторії, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укла­денні договору на постачання електричної енергії.

5. Частина 5 коментованої статті надає енергопостачальним підприємствам інших, крім державної і комунальної, форм власності право на участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначе­них відповідними договорами.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону «Про електроенергетику» енергопостачальники, які здійснюють діяльність з передачі електричної енергії з використанням власних мереж, зо­бов'язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб'єктів підприємницької діяльності, що отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення відповідного виду діяльності і уклали договір на передачу електричної енергії.

 

< Попередня   Наступна >