157

---

Глава 22 ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ. ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов'язань

1. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні вико­нувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших право­вих актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 331До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Ци­вільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногос­подарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господар­ських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. 3. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. 4. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, як­що інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або догово­ром, або не випливає із змісту зобов'язання. 5. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не пе­редбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. 6. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі нена­лежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. 7. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випад­ків, передбачених законом, а також відмова в

ід виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належ­ним чином. 8. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимо­гу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язан­ня повністю або його частини.

 

1. Під виконанням господарського зобов'язання належним чином (належним виконанням) розуміється реалізація зобов'язаною і управненою сторонами суб'єктивних прав і обов'яз­ків, обумовлених цим зобов'язанням, у суворій відповідності з його змістом. Належне вико­нання конкретних зобов'язань залежить від особливостей їх окремих видів і підвидів. Так, виконання майново-господарського зобов'язання з перевезення вантажу полягає у своєчас­ній доставці останнього в установлене місце з дотриманням умов його збереження тощо. За­гальним щодо належного виконання господарських зобов'язань є відповідність виконання вимогам закону, іншого правового акта, договору, якими визначається зміст конкретного зо­бов'язання (суб'єктивні права та обов'язки його сторін), або вимогам, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вимоги, що у певних умовах звичайно ставляться, — це звичаї, які склалися у господар­ській діяльності та управлінні нею, звичайна поведінка учасників господарських відносин у конкретних життєвих обставинах, адекватна повсякденна практика. Такі вимоги беруться до уваги лише у випадках, коли конкретні вказівки щодо належного виконання господарського зобов'язання відсутні у законі, іншому правовому акті, договорі. Тобто вони мають субсидійне (додаткове) значення і використовуються тільки тоді, коли вказані акти не дають від­повіді на питання, що постало. Так, передбачене статтею 177 Кодексу організаційно-госпо­дарське соціально-комунальне зобов'язання може бути виконане суб'єктом господарювання шляхом видання ним локального акта про створення спеціальних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю та виконання цього акта у терміни, встановлені відповідним рішенням місцевої ради.

2. Правило, викладене в абзаці 2 частини 1 коментованої статті, про застосування до вико­нання господарських договорів відповідних положень Цивільного кодексу України з ураху­ванням особливостей, передбачених ГК, стосується усіх видів таких договорів - як тих, що є підставами виникнення та/чи формами організаційно-господарських зобов'язань, так і тих, які пов'язані з майново-господарськими зобов'язаннями. Причому норми Цивільного кодек­су мають застосовуватися до тих правовідносин, щодо яких у ГК відсутнє адекватне правове регулювання (докладніше див. п. 5 коментарю до ст. 175).

3. Поняття належного виконання зобов'язання охоплює також урахування кожною сторо­ною інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Кодексу). Єдність інтересів управненої і зобов'язаної сторін у господарському зобов'язанні обумовлена підпорядкованістю їх меті досягнення єдиного економічного результату -належного виконання зобов'язання.

4. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. Останніми визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті засто­сування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції; а за порушення правил здійснення госпо­дарської діяльності - також і адміністративно-господарські санкції (ст. 217 Кодексу).

5. Частина 3 коментованої статті відображає вимогу реального виконання зобов'язання (виконання його в натурі) незалежно від застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання. Ця вимога означає необхідність здійснення зобов'язаною сто­роною саме тих дій (утримання від дій), які передбачені змістом зобов'язання, і недопусти­мість заміни їх відшкодуванням збитків чи застосуванням іншої санкції. Така заміна можли­ва лише тоді, коли це передбачено законом або договором або управнена сторона відмови­лася від прийняття виконання зобов'язання.

6. За загальним правилом виконання зобов'язання частинами не вважається належним його виконанням, і управнена сторона на свій розсуд вирішує приймати чи не приймати таке виконання (ч. 4 ст. 193 ГК). Обов'язок управненої сторони приймати виконання зобов'язан­ня частинами може бути передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором або випливати із змісту зобов'язання (поквартальний, як правило, розподіл ви­робленої продукції відповідно до угоди між її сторонами — державою та інвестором згідно із Законом України «Про угоди про розподіл продукції» [476]; поставка товарів окремими партіями згідно з договором у погоджені сторонами терміни; оплата виконаних ремонтних робіт з розстрочкою відповідно до договору тощо).

7. Дострокове виконання зобов'язання також не вважається належним, але за загальним правилом воно допускається, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-право­вим актом чи договором або не випливає із змісту зобов'язання. Так, згідно із Законом Укра­їни «Про зерно та ринок зерна в Україні» [292] за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом установленого строку і не може до­строково повернути його поклажодавцеві.

8. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається і є підставою для за­стосування господарських санкцій. Винятки з цього правила можуть бути передбачені лише законом (ч. 7 ст. 193 ГК). Одним з таких винятків є право зобов'язаної сторони відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання (ч. 6 ст. 193 ГК). Другим прикладом такого винятку може служити оперативно-господарська санкція - одностороння відмова від виконання свого зо­бов'язання управненою стороною із звільненням її від відповідальності за це у разі порушен­ня зобов'язання другою стороною (ст. 236 Кодексу).

Не допускається, під загрозою застосування господарських санкцій, також відмова від ви­конання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим дого­вором не було виконано належним чином.

9. Посвідчення про виконання зобов'язання (повністю або частини), що надається управненою стороною на вимогу зобов'язаної сторони, складається за довільною формою, якщо інше не передбачено нормативними актами, і має бути підписано уповноваженою особою цієї сторони.

 

Наступна >