Головна Науково-практичні коментарі Господарський кодекс Розділ IV (ст.173-215) Глава 22 (ст.193-208) Стаття 195. Передача (делегування) прав у господарських зобов'язаннях

Стаття 195. Передача (делегування) прав у господарських зобов'язаннях

Розділ IV (ст.173-215) - Глава 22 (ст.193-208)
157

Стаття 195. Передача (делегування) прав у господарських зобов'язаннях

1. Управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено зако­ном, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних пи­тань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком. 2. Акт передачі прав вважається чинним з дня одержання повідомлення про це зо­бов'язаною стороною, а акт делегування господарсько-управлінських повноважень ін­шому суб'єкту - з дня офіційного опублікування цього акта. 3. Передача (делегування) прав тягне за собою обов'язок суб'єкта, який одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішувати відповід­не до цих повноважень коло господарських питань та нести відповідальність за наслід­ки рішень, що ним приймаються.

 

1. Частина 1 коментованої статті регулює два різні, але пов'язані між собою господарські правовідношення. Перше з них — правовідношення з передачі (делегування) прав управне­ною стороною (управненим суб'єктом - за текстом статті) другій стороні цього правовідно­шення безстроково або на певний строк. Об'єктом даного правовідношення є дії з передачі прав, а предметом - відповідні права, що передаються (делегуються). Причому такі права можуть бути двох видів: 1) майнові - права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном; 2) організаційні (управлінські) — права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Зазначені права належать управ-неній стороні за законом, статутом чи договором, і вона передає їх другій стороні, а остання приймає ці права з метою наступної їх реалізації. Залежно від предмета (характеру прав) і змісту правові

дношення воно може бути відповідно майново-господарським чи організацій­но-господарським.

Друге правовідношення, врегульоване у частині 1 даної статті, - це зобов'язання між управненою стороною (вона є такою в обох правовідношеннях) і третьою особою (за змістом статті) — зобов'язаною стороною у даному зобов'язанні, яка повинна відповідно пе­редати майно або здійснити певну управлінсько-господарську (організаційну) дію чи утри­матися від певної дії.

Зв'язок між цими двома правовідношеннями полягає у тому, що управнена сторона пере­дає (делегує) право прийняти виконання за другим правовідношенням (зобов'язанням) дру­гій стороні першого правовідношення. Тобто, правову норму, закріплену в коментованій статті, можна було б також охарактеризувати як виконання господарського зобов'язання на адресу третьої особи (другої сторони - за текстом статті). Але ж така характеристика була б не зовсім точною, оскільки зазначена норма передбачає саме передачу (делегування) прав у господарських зобов'язаннях.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює строки і порядок набуття чинності актом передачі прав та актом делегування господарсько-управлінських повноважень. Офіційним опублікуванням останнього вважається оприлюднення його у відповідних офіційних друко­ваних виданнях. Акти ненормативного характеру можуть не публікуватися і офіційно опри­люднюються шляхом надіслання їх відповідним органам державної влади, органам місцево­го самоврядування, котрі доводять ці акти до відома відповідних суб'єктів (підприємств, установ, організацій), на яких поширюється чинність вказаних актів. У такому разі неопубліковані акти набувають чинності з моменту їх одержання відповідними організаціями, якщо орган, який їх видав, не встановив інший строк набрання ними чинності.

3. Із змісту коментованої статті випливає, що передача (делегування) прав здійснюється за згодою суб'єкта, якому останні передаються (делегуються). Але ж якщо суб'єкт дав згоду і одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, він стає зо­бов'язаним вирішувати відповідне до них коло господарських питань та нести відповідаль­ність за наслідки рішень, що ним приймаються.

 

< Попередня   Наступна >