183

---

Стаття 200. Банківська гарантія забезпечення виконання господарських зобо­в'язань

1. Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобо­в'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредит­ною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвер­дженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зо­бов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. 2. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. 3. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо вису­нення таких заперечень. 4. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, засто­совуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

 

1. Банківська гарантія є засобом забезпечення виконання господарського зобов'язання і одночасно окремим договірним зобов'язанням (на платній, як правило, основі) між гарантом і зобов'язаною стороною основного зобов'язання, щодо якого воно виступає як додаткове. У силу цього гарантійне зобов'язання підпорядковується нормам цього Кодексу та інших зако­нів щодо господарських договорів з урахуванням особливостей такого зобов'язання, однією з яких є те, що воно підлягає виконанню на користь третьої особи - управненої сторони основного зобов'язання (ст. 636 Цивільного кодексу).

2. Надання гарантій є одним з видів фінансових послуг і здійснюється відповідно до Зако­ну України

«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [490]. Гарантами можуть виступати фінансові установи, які відповідно до закону надають такі послуги і внесені до відповідного реєстру в установленому порядку (банки, кредитні спілки, страхові компанії, інвестиційні фонди і компанії тощо). Незалежно від того, яка саме фінансова установа надала гарантію, остання згідно з частиною 1 коментованої статті має назву банківської гарантії.

3. У разі якщо зобов'язана сторона не виконає свої обов'язки за основним зобов'язанням, вказані у письмовому підтвердженні (гарантійному листі), або настануть інші умови, перед­бачені у ньому, управнена сторона вправі звернутися до гаранта з письмовою вимогою про виконання зобов'язання за банківською гарантією відповідно до порядку, встановленого Господарським процесуальним кодексом щодо пред'явлення претензій. При цьому гарант має право висунути управненій стороні зустрічні вимоги, але лише ті, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона за основним зобов'язанням у разі наявно­сті заперечень щодо вимог управненої сторони може висунути ці заперечення гаранту, але тільки за умови, що її договір з гарантом містить зобов'язання останнього внести до гаран­тійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

4. До відносин банківської гарантії у частині, не врегульованій Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, зокрема параграфа 4 глави 49 (див. також п. 5 коментарю до ст. 175 ГК).

 

< Попередня   Наступна >