Стаття 208. Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним
Розділ IV (ст.173-215) - Глава 22 (ст.193-208) |
Стаття 208. Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним
1. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. 2. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Коментована стаття встановлює два види наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним. Частина 1 стосується зобов'язань, визнаних недійсними як такі, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Щодо таких зобов'язань передбачено застосування заходів конфіскаційного характеру, а в разі наявності зазначеної мети лише в однієї із сторін щодо другої сторони застосовується одностороння реституція (відновлення становища, яке існувало до виникнення зобов'язання; див. коментар до ст. 20). Частина 2 стосується зобов'язань, визнаних недійсними з усіх інших підстав, у тому числі з підстав їх нікчемності в силу закону. В цих випадках для сторін зобов'язання передбачено наслідок у формі двосторонньої реституції. За неможливості повернення одержаного в натурі вартість його відшко
< Попередня