161

---

Стаття 149. Використання природних ресурсів суб'єктами господарювання

1. Суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. 2. Кабінет Міністрів України забезпечує державний облік природних ресурсів, що на­лежать до державної власності, перебувають в управлінні Автономної Республіки Крим та належать до комунальної власності і можуть використовуватися у господар­ській діяльності.

 

1. Дана стаття встановлює загальний порядок здійснення природокористування суб'єкта­ми господарювання і виступає загальною об'єктивацією титульних правових форм викорис­тання навколишнього природного середовища та природних ресурсів в Україні, у зв'язку з чим вона є загальною щодо статей 150-151 даного Кодексу. Використання природних ресур­сів відповідно до чинної системи екологічного законодавства здійснюється на двох правових титулах (юридичних режимах приналежності) - праві власності та праві природокористу­вання. Така система юридичних засад використання природних ресурсів у цілому визначена в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища». Особливості ре­алізації повноважень власника природних ресурсів суб'єктами господарювання викладені у статті 150, а повноважень природокористувача - у статті 151 даного Кодексу. Таким чином, ці статті Господарського кодексу є деталізацією норм екологічного законодавства щодо спеціального кола суб'єктів природокористування - господарюючих суб'єктів.

Так, стаття 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» пе­редбачає порядок загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавство України гарантує громадянам право загального використання природних ресурсів для задоволення життєв

о необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреацій­них, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Природні ресурси як об'єкти правовідносин становлять особливу категорію об'єктів, що й обумовлює специфічність їх правового режиму. Перш за все, природні ресурси виконують життєзабезпечувальні (вітальні) функції - фізіологічне існування людини унеможливлюєть­ся за відсутності будь-якого природного ресурсу (у зв'язку з цим більшість природних ре­сурсів у глобальному контексті розглядаються з точки зору міжнародно-правової концепції «загальної спадщини людства»); по-друге, фактичне панування людини над природним ресурсом як форма реалізації прав володільця є відносною; по-третє, щодо природного ре­сурсу вартісна його оцінка як матеріального об'єкта носить синкретичний, конкретно-істо­ричний характер. Такі особливості обумовлюють і специфіку правового режиму природних ресурсів - регулювання їх використання, відтворення та охорони забезпечується вимога­ми як публічного, так і приватного права, що дістає вияв у спеціальному еколого-правовому регулюванні правових засад природокористування. Особливості правового регулювання використання, відтворення та охорони конкретних природних ресурсів (земель, вод, надр, лісів, атмосферного повітря, тваринного та рослинного світу) конкретизуються у нормах поресурсових законодавчих актів: Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Кодексі про на­дра, законах «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про охорону атмосферного по­вітря».

При цьому, відповідно до статті 39 Закону України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища», природні ресурси поділяються на природні ресурси загальнодержавного і місцевого значення.

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

територіальні та внутрішні морські води;

природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

атмосферне повітря;

підземні води;

поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї об­ласті;

лісові ресурси державного значення;

природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загально­державного значення;

дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її конти­нентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України «Про тваринний світ» і які перебувають у дер­жавній власності, а також об'єкти тваринного світу, що в установленому законодавством по­рядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення;

корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержав­ного значення й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені зако­нодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

2. Державний облік природних ресурсів, як одна із форм управлінської діяльності у галузі екології, покладається на Кабінет Міністрів України. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища згідно із статтею 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Обліком кількості та якості природних ресурсів є юридично визначена, об'єктивно необ­хідна, вольова діяльність уповноважених суб'єктів, спрямована на внесення передбачених законодавством належно отриманих відомостей у спеціально призначену для цього офіційну облікову та звітну документацію.

Відповідно до статті 17 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» Кабінет Міністрів України має такі компетенції у галузі охорони навколишнього природного середовища:

здійснення реалізації визначеної Верховною Радою України екологічної політики;

забезпечення розробки державних, міждержавних і регіональних екологічних програм;

координація діяльності міністерств, відомств, інших установ та організацій України у пи­таннях охорони навколишнього природного середовища;

встановлення порядку утворення і використання Державного фонду охорони навколиш­нього природного середовища у складі Державного бюджету України та затвердження пере­ліку природоохоронних заходів;

встановлення порядку розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів вико­ристання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне сере­довище, розміщення відходів;

встановлення порядку визначення зборів та їх граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення від­ходів, інші види шкідливого впливу на нього;

прийняття рішень про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду за­гальнодержавного значення;

організація екологічного виховання та екологічної освіти громадян;

прийняття рішень про зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств, уста­нов і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, в разі порушення ними за­конодавства про охорону навколишнього природного середовища;

управління зовнішніми зв'язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Облік кількісних, якісних, інших характеристик природних ресурсів, обсягів, характеру та режимів їх використання, їх економічна та інша вартісна оцінка здійснюються у формі ве­дення кадастрів природних ресурсів.

Державні кадастри природних ресурсів - це екологічно і юридично значимі документи, що містять сукупність необхідних, достовірних і об'єктивних відомостей про кількісний і якісний стан природних ресурсів, реєстрацію власників і користувачів природних ресурсів, дані про природні, екологічні та юридичні властивості природних ресурсів.

В Україні здійснюється ведення земельного, водного, лісового кадастрів, кадастрів тва­ринного світу та родовищ і проявів корисних копалин, що передбачено відповідно Земель­ним, Водним, Лісовим кодексами України, Кодексом про надра та Законом України «Про тваринний світ» (див. також: Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмо­сферного повітря [229], Порядок ведення державного земельного кадастру [392], Порядок ведення державного водного кадастру [228], Порядок ведення державного обліку лісів і дер­жавного лісового кадастру [230], Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів ко­рисних копалин [237], Порядок ведення державного кадастру тваринного світу [393]).

 

< Попередня   Наступна >