164

---

Стаття 134. Право власності - основне речове право у сфері господарювання

1. Суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, корис­тується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарсько­го відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового ре­жиму майна, передбачених цим Кодексом. 2. Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спіль­ній власності двох або більше власників. 3. Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

 

1. В економічному аспекті власність - це присвоєння матеріальних благ, суть якого поля­гає в належності наявних засобів виробництва і одержуваних продуктів праці державі, тери­торіальній громаді, окремому колективу чи індивіду. Це матеріально-речовий аспект проце­су присвоєння, який характеризує відношення людей до речі. Інший аспект присвоєння матеріальних благ - це суспільні відносини власності, які характеризують відносини між людьми, що грунтуються на розмежуванні «мого» і «чужого». Суть його полягає в пануванні власника над річчю і усуненні всіх інших суб'єктів від речі або, інакше кажучи, в недопу­щенні будь-яких перешкод власнику в здійсненні панування над річчю з боку невласника.

Економічні відносини власності дістають юридичне закріплення у праві власності, яке ви­никає внаслідок правового регулювання зазначених економічних відносин. Правове регулю­вання відносин власності є одним з найважливіших напрямів нормотворчої діяльності дер­жави. За допомогою права держава регулює належність тих чи інших об'єктів власності певному суб'єктові (громад

янину, колективу, державі); обсяг і зміст суб'єктивних повнова­жень власника, порядок і форми їх реалізації стосовно різних об'єктів; засоби і способи пра­вової охорони відносин власності тощо.

Сукупність зазначених правових норм, що регулюють відносини власності, становить право власності в об'єктивному розумінні.

Право власності в суб'єктивному розумінні є основним речовим правом у сфері господа­рювання, зміст якого складають повноваження (права) власника щодо володіння, користу­вання і розпорядження належним йому майном при здійсненні господарської діяльності.

Володіння - це закріплення матеріальних благ за конкретними власниками - індивідами і колективами, фактичне утримання речі у сфері господарювання цих осіб.

Користування - це вилучення з речей їх корисних властивостей, які дають можливість за­довольнити відповідні потреби індивіда чи колективу.

Розпорядження — це визначення власником юридичної або фактичної долі речі.

Зазначені повноваження власник реалізує на свій розсуд (тобто за своїм інтересом, неза­лежно від волі і бажання інших осіб), одноосібно або спільно з іншими суб'єктами. Реалізуючи свої повноваження, власник у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених, зокрема, стат­тею 133 ГК.

2. Норма, вміщена в частині 2 коментованої статті, закріплює можливість використання в господарській діяльності майна, що перебуває у спільній власності двох або більше осіб (співвласників), тобто спільного майна, яке може належати особам на праві спільної частко­вої або на праві спільної сумісної власності (ч. 1, 2 ст. 355 ЦК). Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності, права і обов'язки співвласників такого майна встановлені, крім норм ГК, також положеннями глави 26 «Право спільної власності» Цивільного кодексу України (ст. 355-372).

3. У частині 3 коментованої статті знайшло відображення положення пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України, згідно з яким правовий режим власності визначається ви­ключно законами України. До таких законів, зокрема, відносяться Цивільний кодекс Укра­їни, Господарський кодекс України, Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» [480], закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» [324], «Про передачу об'єктів права державної та кому­нальної власності» [375], «Про місцеві державні адміністрації» [325] та ін.

Важливе значення для забезпечення майнових прав суб'єктів господарювання має також положення щодо визначення правових форм реалізації права власності у сфері господарю­вання виключно на рівні закону. Така вказівка Кодексу покликана захищати суб'єктів госпо­дарювання від проявів втручання державних та інших органів у регулювання майнових від­носин шляхом прийняття ними актів так званого відомчого законодавства.

 

< Попередня   Наступна >