125

---

Стаття 116. Підприємство з іноземними інвестиціями

1. Підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприєм­ством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іно­земними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. 2. Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до Законодавства України з метою отри­мання прибутку або досягнення соціального ефекту. 3. Іноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. 4. Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочір­ніх підприємств, створювати філії і представництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав. 5. Законом можуть бути визначені галузі господарювання та/або території, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також території, на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняєть­ся, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки. 6. Правовий статус і порядок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями ви­значаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування в Україні, інши­ми законодавчими актами.

 

1. У статті 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. [438] (з наступними змінами і доповненнями) знайшло відображення таке визначення під­приємства з іноземними інвестиціями: це господарюючий суб'єкт - підприємство (орга­нізація) будь-якої організаційно-правової форми, незалежно від форми власності, - створе­ний у відповідності з вимогами законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого (за його наявності)

становить не менше 10 відсотків. Такий господарюючий суб'єкт набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування інозем­ної інвестиції на його баланс.

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включно і внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за до­мовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування ін­вестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом ва­люти України, який визначається Національним банком України.

На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України.

Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підпри­ємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердже­ним постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. [396], передбачені особли­вості реєстрації інвестиційних підприємств в Україні. Пункт 5 цього Положення встанов­лює, що іноземна юридична особа відповідним документом засвідчує свою реєстрацію в країні місцезнаходження (витяг з торговельного, банківського або судового реєстру тощо). Цей документ має бути посвідченій згідно із законодавством країни, яка його видала, пере­кладений українською мовою і легалізований у консульській установі України, якщо міжна­родними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Цей документ може бути також посвідчений у посольстві відповідної держави в Україні і легалізований в МЗС.

Підприємство з іноземними інвестиціями - це окремий самостійно господарюючий су­б'єкт, і воно само визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), ціну тощо, якщо інше не передбачено законодавством України.

Для здійснення своєї діяльності воно має право залучати на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

За рішенням підприємства право володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результати їх здійснення можуть бути на основі договору передані громадянам і юридичним особам в порядку, встановленому законодавством.

Майно підприємства може бути використане ним для забезпечення зобов'язань. Це майно у разі порушення зобов'язання може бути реалізовано у відповідності з чинним законодавством.

Для державних підприємств, які виступають інвесторами за межами України і яким від­критий іпотечний кредит, встановлюються гарантії за цими інвестиціями у відповідності з законодавством України.

Підприємства з іноземними інвестиціями зобов'язані:

- додержуватись державних норм і стандартів, встановлених законодавством України;

- виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, які пред'являються в межах їх компетенції;

- в установленому порядку надавати бухгалтерську і статистичну звітність;

- не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного зако­нодавства;

- виплачувати податки й інші платежі з дотриманням Закону України «Про усунення дис­кримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використан­ням майна та коштів вітчизняного походження» від 17 лютого 2000 р. [482];

- у необхідних випадках одержати ліцензію відповідно до Порядку прийняття та розгляду Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України документів для отри­мання індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межа­ми України, затвердженого наказом Мінекономіки України від 7 листопада 2000 р. [287], та Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кор­дон, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16 березня 1999 р. [151].

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між підприємством з іноземними інвестиціями та іншими суб'єктами, є договір, який повинен, в необхідних ви­падках, відповідати Положенню про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженому по­становою Кабінету Міністрів України від ЗО січня 1997 р. [193]

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню та квотуван­ню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Ка­бінетом Міністрів України.

Підприємства з іноземними інвестиціями виплачують податки в загальному порядку від­повідно до вимог податкового законодавства України.

Охорона і здійснення прав інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвести­ціями забезпечується відповідно до законодавства України. Вони самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію в Україні та за кордоном) винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших, які їм належать, об'єктів інтелектуальної власності відпо­відно до законодавства України.

2. Згідно із статтею 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» [295] інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємниць­кої та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягаєть­ся соціальний ефект.

Інвестиціями можуть бути такі цінності:

- грошові кошти у національній або іноземній валюті, цільові банківські вклади, паї, акції, а також інші цінні папери (акції, облігації тощо);

- рухоме і нерухоме майно (споруди, будинки, обладнання та інші матеріальні цінності);

- майнові права, що випливають з авторських прав, досліджень та інших інтелектуальних цінностей;

- сукупність технічних технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигля­ді технічної документації, навичок і виробничого досвіду; необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

- права на користування землею, водою, природними ресурсами, спорудами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Інвестиції у відновлення основних фондів і на приріст матеріально-технічних запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

3. Іноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти, інвестування в які не заборонено зако­нами України.

Об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фон­ди й обігові кошти в усіх галузях і сферах народного господарства, цінні папери, цільові гро­шові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

4. Підприємства з іноземними інвестиціями у відповідності з чинним законодавством Укра­їни, зокрема законами України «Про власність» [74], «Про господарські товариства» [90], «Про інвестиційну діяльність» [295], «Про режим іноземного інвестування» [438], а також з Положен­ням про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, за­твердженим Указом Президента України від 11 травня 1994 р. [491] та Господарським кодексом (ст. 126), мають право бути засновниками дочірніх підприємств.

Дочірнє підприємство - суб'єкт господарювання, який створюється материнською, хол­динговою компанією - юридичною особою шляхом надання йому частки свого майна. Це -юридична особа, що діє на підставі статуту, затвердженого засновником. Останній призна­чає керівника дочірнього підприємства і здійснює щодо нього інші права, передбачені зако­нодавством, а також статутом (статутом про підприємство з іноземними інвестиціями).

Дочірнє підприємство обов'язково вказується у статуті засновника, якій визначає мету, предмет діяльності і межі його спеціальної статутної правосуб'єктності.

Між засновником - холдинговою компанією - та її дочірнім підприємством встановлюю­ться відносини контролю-підпорядкування.

Засновник відповідає за борги дочірнього підприємства у тих випадках, коли банкрутство (неспроможність) останнього була викликана неправомірною поведінкою засновника.

Реєстрація і ліцензування дочірнього підприємства відбуваються на загальних умовах з додержанням законодавства України та законодавства відповідних держав. (Детальніше див. коментар до ст. 126 цього Кодексу.)

Підприємства з іноземними інвестиціями мають право створювати філії та представництва у відповідності з названими вище нормативно-правовими актами, а також згідно з Інструк­цією про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні [157], розробленою на основі статті 5 Закону УРСР «Про зовнішньоекономічну діяль­ність» [293] в цілях упорядкування механізму реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, та Положенням про державну реєстрацію суб'єктів під­приємницької діяльності від 25 травня 1998 р. [396] (із змінами та доповненнями).

Як визначає Класифікатор організаційно-правових форм господарювання, затверджений наказом Держстандарту України від 22 листопада 1994 р. [14], філії та представництва - це відокремлені підрозділи підприємств з іноземними інвестиціями, що розташовані поза міс­цем їх знаходження. Вони не є юридичними особами.

Філія виконує таку саму діяльність (виробничу, наукову тощо) або частину цієї діяльно­сті, що й підприємство з іноземними інвестиціями, але не в місці знаходження керівного ор­гану юридичної особи, а поза його межами.

Представництво — теж структурно відокремлена частина юридичної особи, але, на відміну від філії, здійснює лише представницьку діяльність та захист інтересів підприємства. Воно не може виконувати виробничу, наукову та іншу діяльність.

Філії та представництва створюються підприємствами з іноземними інвестиціями з ме­тою розширення своєї територіальної сфери діяльності, наділяються майном підприємства, що їх створило, і діють на підставі затвердженого ним положення.

Підприємство призначає керівників філій та представництв, які діють на підставі виданої ним довіреності.

Філії та інші відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб, зокрема представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, що відкриваються в Україні, повинні реєстру­ватися згідно із статтею 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Інструкцією «Про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні», затвердженою наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України від 18 січня 1996 р. [157], передбачено порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.

У відповідності з чинним законодавством підприємство з іноземними інвестиціями по­винно повідомити реєструючий орган про створення філії чи представництва шляхом вне­сення додаткової реєстрації до своєї реєстраційної картки.

Законодавством інших держав передбачені деякі відмінності від законодавства України щодо створення та реєстрації філій і представництв.

5. Від обсягів, якості інвестицій, ефективності інвестиційного процесу і належного здійс­нення своїх прав і обов'язків суб'єктами інвестиційної діяльності значною мірою залежить розвиток вітчизняної економіки.

Відповідно, українське інвестиційне законодавство формується і виконує функцію щодо вигідного і належного розміщення в країні іноземного капіталу.

Формування правових режимів іноземного інвестування в Україні характеризується наяв­ністю для іноземних інвесторів системи пільг, гарантій, механізмів правового захисту, кон­кретних засобів державної підтримки інвестиційної діяльності тощо (ст. 12 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Проте в окремих випадках виникає необхідність встановлення деяких обмежень, а то й за­борони здійснення іноземного інвестування. Законом можуть бути визначені галузі господа­рювання або території, де встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, і території, на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забо­роняється виходячи з вимог забезпечення національної безпеки. Так, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про страхування» [459] страхова діяльність в Україні може здій­снюватися тільки страховиками - резидентами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» забороняється ін­вестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає санітарно-гігієнічним, ра­діаційним, екологічним, архітектурним та іншим нормам, встановленим законодавством

України, а також порушують права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Окрім цього, якщо є відомості про те, що інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльно­сті України на своїй території, в тому числі пов'язаних із здійсненням ними інвестиційної діяльності, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (Верховна Ра­да України, Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської ін­теграції України) згідно з їх компетенцією мають право застосувати адекватні заходи у від­повідь на ці дії.

Такими діями можуть бути: застосування повної чи часткової заборони (повного чи част­кового ембарго) на торгівлю; позбавлення режиму повного сприяння чи пільгового спеці­ального режиму; запровадження спеціального мита; запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій; запровадження індикативних цін щодо імпорту або експорту товарів тощо.

6. Правовий статус (права та обов'язки) і порядок діяльності підприємств з іноземними ін­вестиціями визначаються цим Кодексом, законами України: «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування» та іншими законодавчими актами.

 

< Попередня   Наступна >