92

---

Стаття 117. Іноземне підприємство

1. Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. 2. Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави. 3. Діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших держав, здійснюється на території України відпо­відно до законодавства України. 4. Умови і порядок створення, вимоги до організації та діяльності іноземних підпри­ємств визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування, інши­ми законами.

 

1. Стаття 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. (із змінами і доповненнями) передбачає можливість створення за законодавством України унітарного або корпоративного підприємства, яке діє виключно на власності іноземців -фізичних або юридичних осіб. Таке підприємство є іноземним підприємством. Ним є також діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Статусу іноземного діюче під­приємство України набуває після придбання його повністю у свою власність іноземцем або іноземною юридичною особою. При цьому основною вимогою законодавства є повне, а не часткове придбання у власність іноземцем(ями) чи іноземною(ими) юридичною(ими) особою(ами) діючих підприємств.

Оскільки іноземне підприємство створюється виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, то це дає підстави дійти висновку, що діюче підприємство може бути придбане як іноземцями, так і іноземними юридичними особами або ж цими особами спільно.

Коментована стаття регламентує, що іноземне підпр

иємство створюється за законодав­ством України, а діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб.

Іноземному підприємству притаманні такі ознаки:

- підприємство створюється і діє за законодавством України;

- підприємство діє виключно на власності іноземних суб'єктів (іноземців або іноземних юридичних осіб);

- у власності іноземного підприємства може бути будь-яке майно, не заборонене законо­давством України;

- діюче підприємство може бути власністю іноземного підприємства тільки після повного придбання його у власність іноземцями, або іноземними юридичними особами, або ж ними спільно;

- іноземне підприємство має своє найменування, окрім повного найменування, може мати й скорочене, свою печатку, поточний рахунок в банку та інші реквізити відповідно до чинно­го законодавства України.

2. Економічна безпека України обумовлює необхідність заходів безпеки, які здійснюють­ся з метою недопущення доступу іноземних суб'єктів господарювання, а з ними — і держави, за законодавством якої вони створені, в галузі оборони (зброї, техніки і технології), фунда­ментальних розробок, підтримання суспільного порядку і управління, фінансів і монетарної політики, правотворчості. Зазначені сфери традиційно складають недоступні для іноземців галузі практично в усіх без винятку країнах світу.

Окрім цих заборон, законодавство України обмежує також доступ іноземців до деяких секторів економіки. Так, іноземні підприємства обмежуються в діяльності інформаційних агентств, теле- і радіоорганізацій тощо.

Законами України можуть визначатися території, на яких створення і діяльність інозем­них підприємств обмежується або забороняється виходячи з вимог забезпечення національ­ної безпеки України. Це, як правило, прикордонні території, території розміщення військо­вих або інших стратегічних об'єктів.

Водночас у разі, якщо є відомості про те, що інші держави обмежують здійснення закон­них прав та інтересів підприємств, філій або представництв України на своїй території, орга­ни державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії.

3. У зв'язку з тим, що іноземне підприємство створюється за законодавством України (ч. 1 статті, що коментується), то і правовий статус іноземного підприємства, а також його філій, представництв та інших відокремлених підрозділів у повному обсязі, якщо інше не передба­чено законодавством, повинен відповідати чинному законодавству України. Це необхідно для того, щоб позбавити такі філії, представництва та інші відокремлені підрозділи можли­вості здійснювати на території України невигідну для неї діяльність, а то й взагалі діяльність, яка може порушувати економічний суверенітет України (ст. 17 Конституції України).

4. Відповідно до частини 4 статті, що коментується, слід розмежовувати умови, порядок створення та діяльність іноземних підприємств.

Умови створення підприємств - це такі об'єктивні обставини, які обумовлюють необхід­ність не перешкоджати створенню суб'єкта господарської діяльності. Умовами створення іноземних підприємств є:

- наявність (надходження) на території України власності іноземців, іноземних юридич­них осіб або діючого підприємства, придбаного у власність цими особами;

- створення іноземного підприємства на території чи в галузі господарювання, в яких це не заборонено;

- відображення у відповідних документах відомостей про предмет діяльності (який не за­боронений в Україні), інших відомостей, передбачених чинним законодавством при ство­ренні іноземних підприємств.

Для того, щоб зареєструватись як іноземне підприємство, його засновники повинні підго­тувати (розробити) установчі документи. Це — комплект документів установленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт господарських відносин.

Для різних підприємств (ст. 62 цього Кодексу) - це різні комплекти документів, але ос­новними з них є такі.

По-перше, для унітарного іноземного підприємства це - рішення власника або уповнова­женого ним органу про створення підприємства, а для корпоративного іноземного підприєм­ства - установчий договір власників або уповноваженого ним органу про створення підпри­ємства, він і є рішенням.

По-друге, як для унітарного, так і для корпоративного іноземного підприємства обов'яз­ковими є розробка і прийняття статуту підприємства. Безумовно, це локальні нормативні ак­ти, зміст яких не повинен суперечити чинному законодавству України, оскільки саме за цим законодавством створюються іноземні підприємства.

По-третє, інші документи, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 7 статті 24 Закону України від 15 травня 2003 р. «Про державну ре­єстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» [115] юридична особа відповід­ним документом підтверджує свою реєстрацію в країні місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо). Цей документ має бути легалізований в установленому порядку.

Отже, державна реєстрація становить собою завершальний етап створення іноземного підприємства, на якому компетентний орган перевіряє додержання умов, необхідних для створення іноземного суб'єкта господарювання.

Державна реєстрація призводить до визнання іноземного підприємства юридичною особою, тобто до виникнення в останньої правоздатності і дієздатності, і вона одномоментно отримує можливості своїми діями набувати прав та обов'язків.

Предмет, цілі і напрями дальності іноземне підприємство визначає у своєму Статуті, а то­му відповідно з ним і чинним законодавством воно має право здійснювати правочини, укла­дати договори та інші угоди, займатись будь-якою господарською діяльністю, передбаченою Статутом у відповідності з вимогами Господарського кодексу, не забороненою чинним зако­нодавством.

Іноземне підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвит­ку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги.

Відносини іноземного підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадя­нами в усіх сферах господарювання здійснюються на основі договорів.

Іноземне підприємство має право вести зовнішньоекономічну діяльність, і напрями цієї діяльності визначає самостійно.

Держава забезпечує іноземному підприємству рівні правові та економічні можливості на­рівні з іншими підприємствами, гарантує забезпечення його прав і законних інтересів.

Втручання в господарську та іншу діяльність іноземного підприємства з боку державних, гро­мадських організацій, політичних партій і рухів без законних на те підстав не допускається.

Контроль за діяльністю іноземного підприємства здійснюється податковою, державною ревізійною службами та органами інших відомств, передбачених цим Кодексом, а також ін­шим чинним законодавством.

Взаємовідносини іноземного підприємства з органами державного управління, місцевого самоврядування та іншими органами будуються у відповідності з чинним законодавством.

Ліквідація і реорганізація іноземного підприємства здійснюються у відповідності з вимо­гами Статуту, цього Кодексу, антимонопольного та іншого чинного законодавства, за рішен­ням власника або за рішенням суду чи господарського суду.

Іноземне підприємство ліквідується також у випадках:

- визнання його банкрутом;

- якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства у зв'язку з невиконанням ним умов, встановлених законодавством, і в передбачений рішенням строк не забезпечено виконання або ж дотримання цих умов, або не змінено вид (профіль) діяльності;

- якщо рішенням суду визнані недійсними установчі документи і рішення про створення підприємства;

- за іншими підставами, передбаченими чинним законодавством України.

 

< Попередня