121

---

Стаття 89. Управління господарським товариством

1. Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та по­садові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. 2. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого орга­ну, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостереж­ної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазна­чених посад встановлюються законом. 3. Посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з пере­буванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах за­боронено рішенням суду. 4. Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.

 

1. Характер управління справами господарського товариства залежить від того, чи нале­жить воно до об'єднань осіб чи воно є об'єднанням капіталів. У перших (персональних -повному та командитному - товариствах) управління справами здійснюють учасники, які не­суть обов'язок додаткової повної відповідальності за зобов'язаннями товариства. В об'єд­наннях капіталів (в акціонерному товаристві, товаристві з обмеженою відповідальністю і то­варистві з додатковою відповідальністю) управління здійснюється за допомогою системи органів (загальних зборів учасників, виконавчого та контрольних органів) і посадових осіб.

2. Посадовими особами органів товариства за загальним правилом визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а в разі створення ради това­риства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Спеціальни

м законом до категорії посадових можуть бути віднесені інші особи.

З метою забезпечення корпоративного характеру управління і запобігання зосередженню управлінських повноважень в руках однієї особи забороняється одній особі об'єднувати зазначені посади, а у випадках, визначених законом (зокрема Законом України «Про захист економічної конкуренції» [282]) та установчими документами товариства, — обмежується можливість обіймання однією особою посад у виконавчому органі та спостережній раді кіль­кох товариств.

3. Наявність у посадових осіб господарського товариства значних можливостей, що мо­жуть бути використані не в інтересах товариства та його учасників, а в особистих і групових інтересах посадових та пов'язаних з ними осіб, зумовлює покладення на них значних об­межень на користь товариства (не використовувати можливості товариства у власних інтере­сах; діяти сумлінно, керуючись у своїй діяльності інтересами товариства, тощо). Хоча ці загальновідомі стандарти корпоративного управління знайшли відображення в прийнятих останніми роками спеціальних законах або в нових редакціях чинних законів (зокрема «Про банки і банківську діяльність» [61]), підзаконних актах рекомендаційного характеру (напри­клад Рекомендації з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств в Україні від 2 червня 2002 р. [386]), проте ні Закон «Про господарські товариства» [90], ні цей Кодекс їх не згадує, приділяючи увагу іншим питанням. Це стосується, зокрема, випадків з елементами конфлікту приватних і публічних інтересів (особи, які мають повно­важення на виконання окремих/певних функцій держави, можуть використати свої можли­вості на користь приватних осіб - товариства, в якому вони обіймають керівні посади). Тому згідно з положеннями цієї статті та низки законів (зокрема «Про боротьбу з корупцією» [63]) не можуть бути обрані/призначені посадовими особами товариства особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах. З метою захисту інтересів господарських товариств, їх учасників, креди­торів, працівників, споживачів встановлюється подібна заборона і щодо осіб, яким пере­бування на відповідних посадах заборонено рішенням суду.

4. Крім вищезгаданих обмежень, на посадових осіб покладається обов'язок відповідально­сті за шкоду, заподіяну ними господарському товариству. Така відповідальність має настава­ти в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства. Проте чинне законодавство не передбачає уніфікованих підходів до майнової відповідальності за­значених осіб. Якщо посадова особа є найманим працівником, то матеріальна відповідаль­ність за заподіяну товариству шкоду наставатиме відповідно до трудового законодавства, яке передбачає особливий порядок притягнення до відповідальності та правила визначення шко­ди (відшкодуванню підлягає лише пряма дійсна шкода, тобто не враховується втрачена виго­да). Відсутність у посадової особи статусу найманого працівника (наприклад, членом спосте­режної ради акціонерного товариства може бути лише його акціонер) дає підстави для застосування до неї положень цивільного законодавства, які передбачають відшкодування за рахунок винної особи збитків у повному обсязі, включаючи й втрачену вигоду.

Особливості управління (щодо складу та компетенції органів, вимог до посадових осіб/ке­рівників) встановлюються спеціальними законами: «Про банки і банківську діяльність» (ст. 37-46), «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (ст. 14-19, які передбачають склад органів управління корпоративним інвестицій­ним фондом — загальні збори та спостережна рада, а ст. 29-33 містять положення щодо ком­панії з управління активами корпоративного інвестиційного фонду, яка на договірних заса­дах здійснює функції виконавчого органу).

Примітка. Цивільний кодекс не містить загальних (для всіх видів товариств) положень щодо управління товариством, а визначає порядок ведення справ у персональних товари­ствах (ст. 122, ч. 1 ст. 136) та органи товариства, що здійснюють управління в об'єднаннях капіталів (ст. 145, ч. 4 ст. 151, ст. 159-161). Питання визначення форм контролю за діяльніс­тю виконавчого органу в об'єднаннях капіталів (крім акціонерного товариства) віднесено на локальний рівень, якщо закон не встановлює іншого (ст. 146). В акціонерному товаристві цю функцію виконує наглядова рада (ст. 160), а у випадках, передбачених законом, а також на вимогу кваліфікованої меншості (акціонерів, які разом володіють не менш як 10 % акцій) ця функція покладається на зовнішній аудит (ст. 162).

 

< Попередня   Наступна >