88

---

Стаття 57. Установчі документи

1. Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворен­ня або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. 2. В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнахо­дження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і ком­петенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формуван­ня майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. 3. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови пере­дачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені за­коном, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. 4. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменуван­ня і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутно­го та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і кон­тролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта гос­подарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, ор­ганів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом. 5. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта гос­подарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

justify;"> 

1. Установчі документи, поряд з нормами законодавства, визначають правовий статус господарської організації та встановлюють правову основу її господарської діяльності. Роз­робка і затвердження установчих документів є одним з етапів створення організації. Однак на практиці не завжди враховується важливість цих документів. Формальний підхід до розробки і змісту установчих документів може бути причиною скасування судом державної реєстрації суб'єкта підприємництва в разі визнання недійсними або такими, що суперечать законодав­ству, установчих документів або несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємництва про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження.

Вид (види) необхідних для створення суб'єкта господарювання установчих документів залежить від організаційно-правової форми господарської організації і визначається закона­ми або іншими нормативними актами, що закріплюють порядок її створення.

Стаття, що коментується, фактично виділяє три види установчих документів суб'єкта господарювання: рішення про створення; установчий договір; статут. Рішення про створен­ня приймається, як правило, у разі створення господарської організації одним засновником. Якщо засновників двоє і більше, вони укладають установчий договір. По суті, установчий договір і є рішенням про створення господарської організації, що приймається в договірно­му порядку.

Відповідно до норм статті 4 Закону України «Про господарські товариства» [90] уста­новчими документами господарських товариств є установчий договір і статут. На відміну від зазначених норм, що визначали два види установчих документів для господарських това­риств - установчий договір і статут (за винятком командитних і повних товариств, що діють на підставі установчого договору), стаття 82 даного Кодексу встановлює тільки один вид установчих документів: або засновницький (установчий) договір, або статут. Засновницький договір є, як і раніше, установчим документом для повних і командитних товариств, а ста­тут — для акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з до­датковою відповідальністю. Установчим документом підприємства, заснованого об'єднан­ням громадян, релігійною організацією, є статут (п. 5 ст. 112 Кодексу).

Види установчих документів, необхідних для створення господарської організації, що здійснює некомерційну господарську діяльність, визначаються нормами спеціальних зако­нів, що закріплюють правовий статус організації даного виду. Ним є, як правило, статут.

2. Відповідно до статті 4 Закону України «Про господарські товариства» дані, які повинні міститися в установчому договорі і статуті, не розмежовуються. На відміну від цього, норми статті 57 Кодексу розмежовують перелік відомостей, які повинні міститися в установчому договорі та статуті.

3. Відповідно до частини 3 статті 57 Кодексу засновницький договір має включати такі відомості: обов'язки засновників щодо утворення організації, умови передачі учасниками майна з метою створення матеріальної бази організації, порядок розподілу прибутків і збит­ків, порядок управління діяльністю організації, порядок вибуття та входження нових учас­ників тощо.

Спеціальними нормами можуть передбачатися інші вимоги до змісту установчого доку­мента. Частинами 2 і 5 статті 82 Кодексу встановлено перелік відомостей, які слід відобража­ти у засновницькому договорі повного і командитного товариств.

4. Зміст статуту господарської організації визначається не тільки частиною 4 статті 57 Ко­дексу, а й спеціальними правовими нормами, що визначають зміст статуту окремої організа­ційно-правової форми суб'єкта господарювання. Спеціальними нормами можуть передбача­тися інші вимоги до змісту статуту. Так, стаття 82 Кодексу визначає зміст статутів акціо­нерного товариства (ч. 3) і товариства з обмеженою відповідальністю (ч. 4 ).

У статуті, поряд з відомостями, які необхідні відповідно до частини 4 статті 57 Кодексу та спеціальних норм, можуть міститися також інші відомості, якщо це не суперечить законо­давству.

5. Статут затверджується в передбаченому для даного суб'єкта господарювання порядку. Залежно від виду суб'єкта, його організаційно-правової форми він затверджується різними суб'єктами, що визначається законом.

Він може затверджуватися:

- власником майна (засновником) унітарного підприємства, тобто приватного, державно­го чи комунального підприємства, підприємства об'єднання громадян, підприємства релігій­ної організації (ч. 4 ст. 63 Кодексу);

- органом, уповноваженим власником. Так, відповідно до статті 122 Кодексу статут об'єд­нання підприємств затверджує вищий орган господарського об'єднання.

 

< Попередня   Наступна >