237

---

Глава З ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛІЗМУ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ І СПОЖИВАЧІВ ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Стаття 25. Конкуренція у сфері господарювання

1. Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних пере­ваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість ви­бору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. 2. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють від­носини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги орга­ни державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання мо­жуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку. 3. Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повин­ні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб'єктів господарювання. 4. Держава забезпечує захист комерційної таємниці суб'єктів господарювання відпо­відно до вимог цього Кодексу та інших законів.

 

1. Конкуренція є одним з основних інструментів ринку. При цьому існування конкуренції можливо лише в разі відповідності певним суттєвим умовам. До них, наприклад, можна від­нести:

наявність майнової та організаційної незалежності постачальників товарів у кількості,

до­статній для виникнення змагальності між ними;

наявність майнової та організаційної незалежності покупців товарів у кількості, достатній для формування платоспроможного попиту і можливості вибору товарів;

незалежні дії постачальників та споживачів, відсутність штучного формування умов ре­алізації товарів на ринку;

відсутність економічних та інших перешкод у доступі до сировини, матеріалів та капіталів.

2. Антимонопольний комітет України має право приймати розпорядження та рішення за заявами і справами, у тому числі щодо зміни або скасування актів органів державної влади та місцевого самоврядування.

У разі незгоди з розпорядженням Антимонопольного комітету України і його терито­ріальних відділень, підприємці, органи державної влади та місцевого самоврядування, інші зацікавлені особи мають право на звернення до господарського суду з заявою про зміну пов­ністю або частково розпоряджень Антимонопольного комітету та його територіальних від­ділень (ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» [282]).

3. Слід зазначити, що застосування конкурентного законодавства неможливе без співвід­ношення з конкретним товарним ринком. Ретельна ідентифікація товарного ринку і рівня конкуренції на ньому здійснюється у відповідності з Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку [32].

Грунтуючись на стані ринку і рівні конкуренції, уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування розробляють і реалізують заходи щодо розвитку конкуренції, здійснюють регулювання відповідних ринків і діяльності монополістичних утворень, беруть участь у формуванні галузевих та регіональних програм ринкових перетворень.

4. Стаття містить загальні положення щодо державного забезпечення захисту комерційної таємниці суб'єктів господарювання. У свою чергу, норми щодо захисту комерційної таємни­ці від недобросовісної конкуренції закріплені в статті 36 Кодексу. При цьому забезпечуваль­на роль держави полягає у сприянні збереженню дійсної та потенційної цінності комерційної таємниці суб'єктами господарювання шляхом встановлення переліку відомостей, що станов­лять комерційну таємницю, і відповідальності за її незаконне отримання та розголошення.

 

Наступна >