Стаття 39. Захист прав споживачів

Розділ І (ст. 1-54) - Глава З (ст.25-41)
93

Стаття 39. Захист прав споживачів

1. Споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають пра­во на: державний захист своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів (робіт, послуг); безпеку товарів (робіт, послуг); необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент то­варів (робіт, послуг); відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якос­ті, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (робо­тами, послугами), у випадках, передбачених законом; звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом порушених прав або законних інтересів. З метою захисту своїх прав та законних інтересів громадяни можуть об'єднуватися на добровільній основі у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). 2. Держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можли­вість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими законни­ми способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. 3. Права споживачів, механізм реалізації захисту цих прав та відносини між спожива­чами товарів (робіт, послуг) і виробниками (виконавцями, продавцями) регулюються законом про захист прав споживачів та іншими законодавчими актами. 4. Якщо чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Вер­ховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що є в законодавстві України про захист прав споживачів, то застосовуються правила міжнародного договору.

 

1

. Коментуючи дану статтю Кодексу, слід перш за все зауважити, що захист прав спожи­вачів здійснюється нормами не тільки антимонопольно-конкурентного законодавства, а й ін­ших галузей законодавства. При цьому норми різних галузей захищають права споживачів своїми специфічними за правовою природою засобами.

У нормах антимонопольно-конкурентного законодавства враховується той факт, що спо­живачі, з одного боку, своєю поведінкою суттєвим чином впливають на формування ринко­вих відносин та на стан конкурентного середовища, а з іншого — вони не є безпосередніми учасниками конкурентних відносин. Однак ця обставина не заважає тому, що норми антимо­нопольно-конкурентного законодавства, поряд з іншими за галузевою належністю нормами, слугують справі захисту прав споживачів.

Наприклад, якщо права споживачів (фізичних осіб) порушуються в результаті зловживан­ня монопольним становищем або недобросовісної конкуренції, то факти таких порушень мо­жуть стати підставою для притягнення суб'єктів господарювання (виробників, виконавців або продавців) до відповідальності за нормами цього Кодексу в межах антимонопольно-конкурентних відносин. У даному випадку споживачі не стають учасниками відповідних право­відносин, але сам факт порушення їх прав викликає їх виникнення.

Коментована стаття має значне інформаційне навантаження, оскільки у ній йдеться як про загальні положення щодо захисту прав споживачів, так і про існуюче різноманіття форм за­хисту цих прав. Тим самим ця стаття стає своєрідним «містком», що пов'язує норми госпо­дарського законодавства з іншими нормами.

Відповідно до закону та ділових звичаїв споживачі мають право на отримання необхідної, доступної, достовірної і своєчасної інформації про товари, що має забезпечувати можливість їх свідомого та компетентного вибору. Інформація обов'язково повинна бути надана спожи­вачу до придбання ним товару та доводитись до відома споживачів виробником (виконав­цем, продавцем) у супровідній документації.

З метою захисту своїх законних прав та інтересів громадяни мають право об'єднуватись на добровільних засадах у громадські організації споживачів — об'єднання споживачів. Об'єднання споживачів є громадською організацією, яка здійснює свою діяльність у відпо­відності з Законом України «Про об'єднання громадян» [339].

Держава підтримує діяльність об'єднань споживачів (ст. 25 Закону України «Про захист прав споживачів» [286]).

2. Державна політика спрямована на: удосконалення захисту прав та інтересів споживачів; створення належних умов для насичення споживчого ринку якісними та безпечними то­варами, роботами, послугами; підвищення рівня захисту здоров'я та безпеки споживачів; удосконалення законодавства України у сфері захисту прав споживачів, зокрема адаптація його до законодавства Європейського Союзу; створення належних умов для реалізації громадянами-споживачами своїх законних інтересів і прав на території України. (Див.: Програ­ма захисту прав споживачів на 2003-2005 рр., затверджена Указом Президента України від 11 грудня 2002 р. [423])

Міжвідомча рада з питань захисту прав споживачів (далі - Рада) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України, що утворений з метою коор­динації діяльності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади з пи­тань розроблення і реалізації правових, організаційних та економічних заходів, спрямованих на державний захист прав споживачів. (Див.: Положення про Міжвідомчу раду з питань за­хисту прав споживачів, затверджене Кабінетом Міністрів України 13 березня 2002 р. [485]).

3. Права споживачів захищаються відповідно до Законів України «Про захист прав спо­живачів», «Про об'єднання громадян» та ін.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються реаліза­ція та використання без сертифіката відповідності тих товарів (у тому числі іноземних), які підлягають обов'язковій сертифікації у відповідності з чинним законодавством. Маркування продукції знаком відповідності здійснює виробник згідно з ДСТУ 2296-93 «Національний знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги і правила застосування».

У разі стягнення моральної шкоди суд у справах за позовами про захист прав споживачів зобов'язаний керуватися нормою, передбаченою статтею 24 Закону України «Про захист прав споживачів». Посилання суду на Цивільний кодекс України при вирішенні справ за по­зовами споживачів про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки його норми на правовідносини, що виникають між продавцем та покупцем, не поширюються.

4. Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства і застосовуються у тому ж порядку, що й норми націо­нального законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого оформле­но у формі закону, встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством України, за­стосовуються правила міжнародного договору. Ці положення закріплені в Конституції Ук­раїни. Зокрема, встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливо тільки після внесення до неї змін (ст. 9 Конституції України).

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук