182

---

Стаття 18. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господа­рювання

1. Держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що за­тверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. 2. Державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в гос­подарській діяльності та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобро­совісної конкуренції здійснюється уповноваженими органами державної влади та орга­нами місцевого самоврядування. 3. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необгрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи за­проваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів. 4. Правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються цим Кодексом та іншими законами.

 

1. Антимонопольно-конкурентна політика є одним з елементів економічної політики дер­жави. Держава формує основні напрями антимонопольно-конкурентної політики, закріплю­ючи її в державних програмах. Визначальне значення, серед інших програм, мають програми економічного і соціального розвитку України, у яких визначаються основні положення щодо підтримання конкуренції та розвитку конкурентних ринків.

Значну роль відігравала і продовжує відігравати Державна програма демонополізації еко­номіки і розвитку конкуренції, яку схвалила Верховна Рада України ще у 1993 році [7].

З метою реалізації Державної програми демонополізації економіки і розвитку конкуренції орган

ами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування всіх типів, територіальних відділень Антимонопольного комітету України впроваджуються конкретні механізми з де­монополізації товарних ринків, запобігання монополізації цих ринків у процесі реформуван­ня власності. Реалізація заходів із демонополізації економіки дозволяє створити конкурентні засади на основних товарних ринках та зняти бар'єри на шляху до вступу на них суб'єктів малого підприємництва.

2. Конкуренція обумовлена прагненням підприємців досягти переваг на споживчому рин­ку. Якщо така конкуренція є добросовісною, то вона стає вельми корисною для споживачів і суспільства в цілому. Тому антимонопольно-конкурентне законодавство спрямовано не тіль­ки на захист інтересів підприємців (конкурентів) - учасників ринкових відносин, а й на захист інтересів споживачів і суспільства.

Державна політика в галузі обмеження монополізму в господарській діяльності і захисту суб'єктів господарювання і споживачів формується і здійснюється органами державної вла­ди і місцевого самоврядування.

Верховною Радою України приймаються основні законодавчі акти з питань демонопо­лізації економіки і розвитку конкуренції.

Президент України призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, видає укази та розпорядження щодо конкурентної політики, які є обов'язковими для виконання на всій території України. Напри­клад, 18 листопада 2001 р. Президент України підписав Указ «Про основні напрями конку­рентної політики на 2002—2004 роки» [355]. У ньому намічені конкретні заходи для удоско­налення правил конкуренції, подальшого зменшення частки монопольного сектора в еко­номіці України, оптимізації діяльності держави як безпосереднього учасника ринкових від­носин.

Кабінет Міністрів України зобов'язаний виконувати вимоги, які закріплені в антимонопольно-конкурентному законодавстві, при розробці й здійсненні загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, при здійсненні внут­рішньої політики держави, забезпеченні фінансової, інвестиційної, податкової політики, по­літики економічної безпеки і природокористування.

У відповідності з пунктом 2 статті 25 Закону України «Про захист економічної конкурен­ції» [282] Кабінет Міністрів України може дозволити економічну концентрацію, на здійснен­ня якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу як на таку, що не відповідає умовам частини першої цієї статті, якщо позитивний ефект від суспільних інтересів зазначе­ної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Надання дозволу Кабінетом Міністрів України повинно відбуватись у відповідності з Порядком надання Ка­бінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарюван­ня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р.' [235].

Антимонопольний комітет України згідно з Законом України «Про Антимонопольний комітет України» [58] здійснює державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства; запобігає, виявляє та припиняє порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, здійснює контроль за економічною концентрацією; координує та контролює діяльність суб'єктів природних монополій; сприяє розвитку добросовісної кон­куренції.

Міністерства і відомства беруть участь у здійсненні конкурентної політики в межах нада­них їм повноважень у відповідних секторах економіки.

Суб'єкти господарювання, об'єднання, інші особи беруть участь у реалізації конкурент­ної політики в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегова­них їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування.

Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Верховній Раді Авто­номної Республіки Крим та органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, дер­жавним органам, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державним органам приватизації, Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення, місцевим органам виконавчої влади (у відповідності із стат­тею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» [282] вищезазначені органи ма­ють узагальнююче поняття «органи влади», яке застосовується в межах законодавства про захист економічної конкуренції) і органам місцевого самоврядування заборонено делегуван­ня окремих владних повноважень об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господа­рювання, якщо це призводить або може призвести до обмеження конкуренції (ст. 16 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

3. Центральні та місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що реалізують конкурентну політику, не можуть приймати акти та здійснювати дії, які необ­грунтовано усувають чи обмежують конкуренцію.

З метою забезпечення національної безпеки, оборони або забезпечення суспільних інтере­сів органам державної влади та органам місцевого самоврядування може бути дозволено прийняття рішень або здійснення дій, які можуть мати наслідком обмеження конкуренції.

4. Правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються Консти­туцією України, Господарським кодексом України, Законами України «Про захист еконо­мічної конкуренції» [282], «Про захист від недобросовісної конкуренції» [281], «Про при­родні монополії» [419], «Про Антимонопольний комітет України» [58] та іншими законами.

 

< Попередня   Наступна >