85

---

Стаття 215. Зміст рішення суду

1. Рішення суду складається з: 1) вступної частини із зазначенням: часу та місця його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; 2) описової частини із зазначенням: узагальненого викладу позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом: 3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався; 4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

 

1. Коментована стаття, всупереч своїй назві, регламентує не лише зміст судового рішення, а і його структуру. Відповідно до статті рішення суду першої інстанції повинно складатися з чотирь ох частин: вступної, описової, мотивувальної і резолютивної.2. Вступна частина має містити дані про час і місце постановления рішення, найменування суду, який постановив судове рішення, його склад, прізвище та ініціали секретаря судового засідання і прокурора, який брав участь у справі, найменування с

торін та інших осіб, які брали участь у справі. У цій частині суд зазначає характер судового засідання (відкрите чи закрите), найменування розглянутої справи.3. Описову частину рішення часто називають його історичною частиною, оскільки вона повинна містити дані про виникнення матеріального правовідношення і зародження спору в зв'язку з цим.В ній указують також на предмет спору, позиції сторін, що сперечаються, третіх осіб, прокурора, зайняті ними у судовому засіданні та наведені у вигляді узагальненого викладу їх пояснень.4. Мотивувальна частина судового рішення - це його аналітична частина. Вона містить фактичне і правове обгрунтування остаточних висновків суду по даній справі. У ній аналізуються факти і докази, досліджені судом у справі. Суд повинен посилатися не тільки на встановлені, а й на відкинуті ним факти. Мотивувальна частина повинна містити посилання на матеріальний закон, на підставі якого вирішується справа, зі вказівкою його назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту, і на процесуальні норми, якими керувався суд.5. Резолютивна частина судового рішення містить обов'язкові та може містити факультативні реквізити. У ній повинно бути зазначено в чіткій, категоричній формі про задоволення чи про відмову в позові повністю або у частині. Вона має містити також вказівку на розподіл судових витрат у справі, строк і порядок оскарження, підписи головуючого або суддів (при колегіальному розгляді справи). Щоб не виникло ускладнень у процесі реалізації судового рішення, у резолютивній частині необхідно точно позначити позивача, відповідача, інших осіб, причому, якщо числа і строки вказують цифрами, то повинно бути і словесне їх позначення.Резолютивна частина судових рішень по окремих категоріях справ має обумовлені цими категоріями особливості (справи про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів, про виселення тощо).По будь-якій цивільній справі резолютивна частина повинна бути викладена чітко і ясно, в імперативній формі. Тому суди не повинні включати до неї різного роду умови. Так, у справі про виселення у судовому рішенні неприпустима формула такого порядку: виселити відповідача з займаної квартири після надання йому іншої впорядкованої квартири. У цьому разі цілком ймовірний спір при виконанні рішення, але спір має право вирішити суд, а не державний виконавець. Можливість факультативного і альтернативного визначення предмета виконання у судовому рішенні залежить від існування таких зобов'язань по цивільному праву. < Попередня   Наступна >