52

---

РОЗДІЛ ХХІІ

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Як уже було зазначено, суб’єкт злочину – це особа, яка досягла до вчинення злочину певного віку: шістнадцяти (загаль­ний вік) або чотирнадцяти (знижений вік) років. Вік суб’єкта злочину виконує не тільки роль критерію нижчої вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, а й є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відпові­дальності та покарання неповнолітніх, тобто осіб, що не досягли вісімнадцяти років до вчинення злочину.

Поряд із загальними положеннями, що стосуються пи­тань кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочи­ни, кримінальний закон передбачає певні особливості кримі­нальної відповідальності та покарання щодо неповнолітніх. Ці особливості передбачені в розділі XV КК і стосуються:

звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідаль­ності із застосуванням примусових заходів виховного харак­теру (ст. 97) та у зв’язку зі спливом давності;

видів і строків покарань, що застосовуються до неповно­літнього (статті 98–102);

призначення покарання (ст. 103);

звільнення від покарання та його відбування (статті 104–107);

погашення та зняття судимості (ст. 108).

Встановлюючи ці особливості, законодавець виходив із пси­хологічної характеристики цього віку: нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок соціальної поведінки. Така психофізична незавер­шеність процесу формування особи неповнолітнього призво­дить до його нездатності повною мірою (на рівні психофізич­ного розвитку дорослої особи) усвідомлювати фактичні озна­ки та суспільну небезпечність

такого складного соціального явища, як злочин, давати адекватну оцінку своїм вчинкам.

 

< Попередня   Наступна >