Глава 10

ПРЕДМЕТ, МАСШТАБ І ОДИНИЦЯ ОПОДАТКУВАННЯ

§ 1. Предмет оподаткування

Найчастіше в юридичній науці поняття «предмет оподатку­вання» і «об’єкт оподаткування» ототожнюють, між ними фак­тично ставлять знак рівності. Ця суперечність залежить і від стану термінології чинного законодавства. Наприклад, у ст. 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» як об’єкти оподат­кування фактично вказані предмети. Такий підхід не можна назвати правильним.

Характеризуючи зв’язок предмета й об’єкта оподаткуван­ня, слід зазначити, що предмет є обов’язковою, невід’ємною частиною об’єкта і вони співвідносяться, як частина і ціле. Сама наявність у платника податків предмета оподаткування не оз­начає неминучого виникнення податкових правовідносин. Од­нак, якщо платника і предмет оподаткування поєднує певний юридичний стан (юридичний факт, насамперед дія), то в резуль­таті цієї взаємодії ми можемо говорити про виникнення подат­кового обов’язку. Наприклад, розглядаючи плату (податок) на землю, як предмет ми можемо виділити земельну ділянку, а як об’єкт — право власності на певну земельну ділянку.

Предмет оподаткування — різновид предметів матеріально­го світу, з якими законодавець пов’язує виникнення податко­вого обов’язку. При цьому під предметами матеріального світу слід розуміти майно, прибуток, доход, інші частини вартості або інші економічні підстави, що мають вартісну, кількісну чи фізичну характеристику.

Слід зазначити, що нагальною потребою законодавчого ре­гулювання є орієнтація на досягнення граничної чіткості і кон­кретизація при формулюванні законодавцем предмета оподат­кування. У противному разі, у ході правозастосовної діяльності виникатимуть численні негативні колізії, що призведе до роз­витку різних способів ухилення від сплати податків.