Радник

---

Адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; склада­ють заяви, скарги та інші документи правового характеру; по­свідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійс­нюють представництво в суді, інших державних органах пе­ред громадянами та юридичними особами; подають юридич­ну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійс­нюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньо­економічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального за­конодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомо­ги, передбачені законодавством.

1. У коментованій статті Закону чітко простежується думка за­конодавця про те, що адвокат, надаючи консультації та роз'яснен­ня з юридичних питань, складаючи скарги, заяви та інші до­кументи, не може виходити за межі своєї професійної право-суб'єктності. Тобто у своїх відносинах з клієнтом він має спирати­ся виключно на норми законодавства, приписи права, залишаючи поза дужками власні інтереси, політичні чи соціальні вподобання, побутову емоційність. Закон чітко зазначає, що консультації та роз'яснення, які надаються громадянам або представникам юри­дичних осіб, можуть стосуватися лише юридичних питань, а до­відки, усні чи письмові, складаються лише щодо законодавства. Це означає, що адвокат у своїх усних консультаціях чи докумен­тах, які він видає (довідки з законодавства; правові висновки; ме­морандуми щодо застосування права тощо) повинен наводити ті чи інші норми законодавства та практику їх застосування.

2. Підставою для подання будь-якого виду правової допомоги є угода з клієнтом або відповідний документ про призначення захисника особою, яка провадить дізнання, слідчим, судом. Доку­ментом, що підтверджує повноваження адвоката у конкретній справі

, є ордер, який має виписуватися на підставі зазначеної уго­ди (п. 10 «є» Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адво­катури, ст. 113 ЦПК). Слід також зазначити , що в господарських судах та деяких «інших державних органах» адвокати діють на підставі довіреності, яка видається фізичною особою чи юридич­ною особою, інтереси котрої представляються (див., наприклад, ст. 28 ГПК, ст. 115 ЦПК; див. також п. 7 коментаря до ст. 6). Однак помилковою є позиція, яка обстоюється працівниками декотрих державних органів (наприклад, органів реєстрації актів цивільно­го стану), які не визнають ордер як документ, що підтверджує пов­новаження адвоката.

При поданні таких видів правової допомоги, як консультації, роз'яснення з правових питань, довідки щодо законодавства, складання окремих правових документів, може укладатися угода у спрощеній письмовій формі, або в усній - коли правова допомо­га надається безоплатно (ч. 1 ст. 16 Правил адвокатської етики).

3. Якість подання правової допомоги адвокатом контролюється адвокатським об'єднанням, членом якого він є. Щорічно має скла­датися звіт про це за результатами проведених перевірок. За запи­том кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатське об'єднан­ня направляє звіт про якість подання правової допомоги. У разі необхідності комісія має право перевірити його достовірність. Пе­ревірка може бути проведена за ініціативою комісії або за подан­ням палати і в разі надходження до КДКА (або палати) скарг чи ін­ших документів про низький рівень наданої правової допомоги адвокатом адвокатського об'єднання або адвокатом, який практи­кує індивідуально, або про вчинені адвокатом порушення. У разі підтвердження цього факту до адвоката може бути застосовано дисциплінарне стягнення (ст. 181 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури).

4. Значні труднощі викликало застосування на практиці поло­ження Закону про те, що адвокати мають право посвідчувати копії документів у справах, які вони ведуть. Звичайно, право адвоката посвідчувати копії документа не наділяє його правом здійснювати нотаріальні дії. Таке посвідчення не є тотожним нотаріальному посвідченню. Втім, дана норма Закону надала адвокатам значно більше суто практичних можливостей реалізувати інтереси своїх клієнтів, перш за все у цивільних та господарських справах. Деякі адвокатські об'єднання оздобилися кутовим штампом (за наявно­сті дозволу відповідних органів МВС), який може мати, приміром, такий вигляд:

Я,________________________________________________________________.

адвокат адвокатського об'єднання _____________________________________

___________________, (індентифікаційний код _________________________)

на підставі статті 5 Закону України «Про адвокатуру» посвідчую копію цього документа у справі № ___________, яку я веду на підставі Угоди про подання правової допомоги № ______ від ______________________________________

Дата _________________________ Підпис _________________________

Такий штамп, звичайно, повинен містити власний підпис адво­ката, а також скріплюватися круглою печаткою адвокатського об'єднання (або адвоката, який займається адвокатською діяль­ністю індивідуально).

5. Здійснення представництва в суді у цивільних справах регу­люється Цивільним процесуальним кодексом України. Зокрема, ст. 110 ЦПК передбачає, що громадяни можуть вести свої справи в суді через своїх представників; при особистій участі у справі вони також вправі мати представника. Справи юридичних осіб у суді також можуть вести їх представники. Представниками можуть бу­ти, серед інших осіб, адвокати, які підтверджують свої повнова­ження ордером (ст. 112, 113 ЦПК). Отже, виконання обов'язків представника на підставі ордера, а не довіреності, не надає адво­кату тих повноважень, які виникають згідно зі ст. 115 ЦПК, у якій зазначено, що кожна з перелічених дій має бути спеціально обу­мовлена у виданій представнику довіреності.

6. Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу Укра­їни адвокати виконують свої обов'язки не тільки у процесі дізнан­ня та на досудовому слідстві (як зазначено у ч. 1 ст. 5 Закону), а та­кож і в суді. Закон «Про адвокатуру» встановив право адвоката при здійсненні професійної діяльності захищати права та інтереси громадян за їх дорученням в усіх органах, до компетенції яких на­лежить вирішення відповідних питань, і збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у кримінальних справах, виконувати інші дії, передбачені законодавством (ст. 6 Закону). Адвокат як захисник здійснює захист підозрюваного, об­винуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, крім цього може виконувати повноваження представника потерпілого, ци­вільного позивача, цивільного відповідача. Адвокат, керуючись ст. 59 Конституції про право кожного на правову допомогу, може надавати її свідку. Однак Кримінально-процесуальним кодексом не передбачені відповідна процедура допуску адвоката, який представляє інтереси свідка, та його участі у справі, права і обо­в'язки тощо.

Захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного адвокат здійснює, користуючись наданими йому Законом «Про адвокату­ру» і кодексом правами (ст. 48 КПК) та керуючись встановленими щодо адвоката-захисника обов'язками. Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим або його законними представниками, іншими особами за проханням або згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудже­ного (ст. 47 КПК). У випадках, коли ці особи не обрали захисника, він може бути призначений особою, яка провадить дізнання, слід­чим, судом через керівника адвокатського об'єднання (ст. 47 КПК), при цьому в передбачених законом випадках участь захис­ника є обов'язковою і забезпечується за рахунок держави, але від­шкодування державі витрат у цьому разі за згодою засудженого або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, може бу­ти покладено на них (ст. 93 КПК).

Здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених чинним законодавством, розглядається Правилами адвокатської етики як важливий професійний обов'язок (ст. 50).

7. Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 268) передбачена участь адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на подання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у розгляді справи як захисника. Така редакція статті відповідає рішенню Конституцій­ного Суду України від 16 листопада 2000 р. № ІЗ-рп/2000 (справа про право вільного вибору захисника) щодо допуску до участі у кримінальному судочинстві і розгляді справ про адміністративні правопорушення не тільки адвокатів, а й інших юристів - «фахів­ців у галузі права», які за законом мають право на подання право­вої допомоги. Причому серед осіб, котрі беруть участь у прова­дженні у справі про адміністративне правопорушення, названо захисника (ст. 271 КпАП). З огляду на зазначені повноваження він фактично є представником особи (від її імені вправі подавати скарги, діє за довіреністю тощо). Фактично до внесення Законом України від 5 квітня 2001 р. № 2342-ІІІ змін у згадану статтю саме таку функцію і виконував адвокат. Конституція України (ст. 59) встановила, що адвокати здійснюють захист від обвинувачення і надають правову допомогу. В адміністративному провадженні, на відміну від кримінального, де є обвинувачений, існує особа, яка притягається до адміністративної відповідальності протоколом про адміністративне правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката та іншого фахів­ця в галузі права, який за законом має право на подання правової допомоги (ст. 268). Отже, посилання на захист чи захисника у про­ вадженні в справах про адміністративне правопорушення відсут­ні. Конституція України проголошує право на захист підозрюва­ного, обвинуваченого, підсудного (ст. 63), а не особи, щодо якої порушено адміністративне провадження. Пропозиція Конститу­ційного Суду України поширити термін «захисник» на випадки захисту громадянами прав, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, не підтвер­джена достатніми правовими аргументами і була піддана критиці, зокрема у заяві Спілки адвокатів України.

8. Адвокат має право на подання правової допомоги без обме­жень її видів, оскільки Конституція України гарантує право кож­ного на правову допомогу, без будь-яких винятків, шляхом віль­ного вибору захисника своїх прав (ст. 59). Отже, посилання в Законі «Про адвокатуру» на те, що адвокат може здійснювати інші види (крім зазначених у ч. 1 ст. 5) юридичної допомоги, пе­редбачені законодавством, обмежує діяльність адвоката і не від­повідає Конституції України.

< Попередня   Наступна >